Останніми днями між Вашингтоном і Москвою розгорівся гострий дипломатичний скандал навколо результатів минулорічного саміту Дональда Трампа та Владіміра Путіна в Анкоріджі. Російські високопосадовці, зокрема Юрій Ушаков та Сергєй Лавров, публічно звинуватили США у зраді так звого «духу Анкоріджа», нарікаючи на те, що їх «знов обманули» щодо умов завершення війни. У відповідь держсекретар США Марко Рубіо категорично спростував ці заяви, наголосивши, що на Алясці обговорювалися лише пропозиції, а жодної реальної угоди укладено не було. Паралельно з цим Дональд Трамп публічно заявив, що справи у Володимира Зеленського йдуть непогано, хоча з обох сторін гине багато людей. Такі оцінки звучать на тлі триваючих успішних ударів українських безпілотників по стратегічних об'єктах у глибокому тилу РФ, які суттєво ускладнюють російську воєнну логістику.
Інтернет-видання From-UA.org попросило прокоментувати дану інформацію політолога, заступника директора Агентства моделювання ситуацій Олексія Голобуцького і запитало, чи дійсно у нас справи йдуть непогано, як каже Трамп, та чи змінив він свою думку щодо необхідності домовлятися з Путіним:
— Трамп, на відміну від Путіна, має значно ширшу картину світу. Як ми знаємо з дуже багатьох свідчень, він не читає — це така відома проблема, але він дивиться телевізор. Я теж дивлюся те телебачення, яке переглядає він: CNN, Fox News, NBC. Вони, звичайно, все це показують. Для світу, а тим більше для США, дуже символічною була подія, яка відбулася, наприклад, десять днів тому, коли Капотню — а це вже Москва — атакували наші дрони. Коли палає столиця найбільшої країни світу з ядерною зброєю, це вражає і може зачепити будького.
Трамп за своєю природою шоумен. Коли ти підтримуєш сильну сторону — ну, не те щоб прямо підтримуєш, але принаймні не виступаєш проти неї, як він це робив протягом останніх півтора року, — це логічно з його точки зору, адже він не хоче зв'язуватися з якимось негараздами. Не те щоб він підтримував Росію, він займав нейтральну позицію, оскільки пряма підтримка йому була абсолютно непотрібна. Цей нейтралітет давав йому можливість, як йому здавалося, уникати асоціацій з Україною та з тим, що вона перебуває не в найкращому стані.
Ми живемо зараз у такому світі — і це, до речі, не єдиний подібний приклад в історії, — коли країна, яка нібито перебуває у слабшій ситуації, демонструє такі вражаючі результати. Для асоціації можна згадати СРСР, який на той момент уже втратил кілька мільйонів людей лише полоненими, але перше бомбардування Берліна провів у серпні 1941 року. Я веду до того, що цей психологічний момент є вкрай важливим. Ніякого реального військового значення те бомбардування не мало, але з точки зору того, щоб показати, що у німців не все так просто й легко, воно виявилося показовим. І подібних прикладів чимало. У сучасному світі психологічний фактор став ключовим — сьогодні це просто головний елемент, адже потрібно вигравати інформаційну війну. І цю інформаційну війну в першу чергу ми виграємо.
Звичайно, на землі, безпосередньо на фронті, ситуація в мільйон разів складніша, проте вона кардинально не змінюється: ми не виграємо, але ми й не програємо. Тобто ми перебуваємо в такому стані вже роками, коли росіяни, абсолютно не шкодуючи людей, метр за метром вигризають українську територію. Просто за останні пів року це стає для росіян усе дорожчим і дорожчим. Ефективно працюють так звані кіл-зони плюс мідл-страйки, які повністю знищують логістику й склади окупантів. Росіянам стає дедалі складніше цим займатися.
Якби років п'ять тому показували, як дрони нищать бензовози, це б сильно вражало, а зараз до цього вже звикли. Проте коли горять НПЗ, великі заводи, коли виникають черги — прямого військового ефекту для солдата, який сидить в окопі, від цього немає, але для людей, які не перебувають на передовій, це створює колосальний ефект. Ми вже чотири роки бачимо солдатів в окопах і, на жаль, така людська психологія, що вони звикають до чого завгодно. Кияни так само звикли до ударів по Києву. Якби п'ять років тому відбулася подібна дронова чи ракетна атака, половина людей просто збожеволіла б і бігла так, що... а зараз суспільство сприймає це абсолютно спокійно. Бачите, в Одесі загинула молода дівчина. Лежати під час атаки «шахедів» на пляжі, засмагати і загинути — це все говорить про те, що старі загрози вже психологічно не діють на людей. А ось удари по території РФ — впливають. Звісно, це теж не триватиме вічно. Але тут треба розуміти те, про що добре пишуть навіть російські зет-блогери: вони щодня знищують одну-дві заправки в Україні, а українці натомість знищують один-два заводи, і це абсолютно нерівномірні втрати.
Уся ця інформація, звичайно, подається Трампу. Ми знаємо, що існує так звана група «яструбів», які вже досконало вивчили психологію Трампа і роблять для нього спеціальні відео- та інформаційні нарізки, демонструючи, як усе це виглядає. І Трамп як шоумен, безперечно, хоче асоціюватися саме з тією стороною, яка завдає таких ударів, а не з тією, яка від них потерпає. Крім того, за ці півтора року він, мабуть, також зрозумів, що росіяни все сприймають викривлено і намагаються маніпулювати по повній програмі ще з серпня минулого року. І Марко Рубіо зараз говорить чисту правду, він абсолютно не бреше — яка взагалі могла бути домовленість? Американці просто вислухали пропозицію росіян, яка полягала в здачі Донбасу. Потім вони вислухали позицію українців — ми не хочемо здавати Донбас. На цих умовах мали б розпочинатися переговори: тобто спочатку зупиняється вогонь, а вже потім починаються переговори. Натомість росіяни подають ситуацію так, ніби їм хтось щось гарантував. По-перше, на що они взагалі розраховували? По-друге, Лавров заявляє, що не хоче вірити, ніби цей час був використаний для того, щоб Україна сильніше озброїлася. А чого вони очікували? Якби вогонь був зупинений минулого року і сторони про щось конкретно домовилися, тоді, можливо, європейську та американську допомогу можна було б трактувати як порушення певних домовленостей. Але ж жодних домовленостей не було! Було виключно з'ясування позицій сторін. Тому тут усе цілком логічно, що Трамп зараз говорить саме у такому ключі.
Це не означає, що якщо завтра, не дай Боже, станеться якийсь критичний прорив українського фронту чи щось подібне, Трамп знову не займе більш нейтральну позицію і не скаже, мовляв, давайте тоді віддавайте Донбас чи ще щось — я цілком вірю, що таке можливо. Проте на даний момент залишилося всього чотири місяці до виборів у Конгрес, а це взагалі ні про що, виборча кампанія вже йде на повну. Йому зараз потрібно нейтралізувати ситуацію з Іраном, оскільки це вкрай непопулярна війна. І сподівання росіян на те, що в українське питання зайде якийсь маргінал і Трамп буде чи на їхньому боці, чи просто забуде про це, абсолютно не виправдовуються. Тому з цієї точки зору поведінка Трампа, зважаючи на всі його особливості та специфіку психіки, є достатньо логічною. Як він сам каже, у Зеленського з'явилися карти і він грає, а от у Путіна певні карти зникли.
І все ж таки, людині вже 80 років, його вже ні в чому не переконаєш. Він і раніше керувався виключно бізнес-підходом, а зараз може тільки поглиблювати цю думку. З усіх точок зору припинення вогню для нього — це чистий виграш. Він дивиться на це суто з позиції бізнесу: воюють дві компанії, і 20% капіталу одна компанія вже забрала, а далі витрати тільки збільшуються. Він міркує так: зупиніться, все, це ж уже залишиться при тобі, просто виходь із цієї ситуації. Трамп до кінця навіть не розуміє, чому Путін не може вийти з війни — йому банально не вистачає ні досвіду, ні історичних чи стратегічних знань, щоб збагнути, чому Путін не спроможний зупинити війну. Він, мабуть, вважає це просто проявом якоїсь принциповості, яку сам Трамп, як людина абсолютно безпринципна, взагалі не здатний зрозуміти.