В Україні тривають бурхливі суспільні дискусії та гучні скандали навколо методів мобілізації, зокрема так званої «бусифікації» з боку представників ТЦК та СП. Черговими резонансними прецедентами стали затримання чоловіка в Кривому Рогу, який самостійно виховує дитину, а також випадок в Одесі, де 17-річна дівчина поранила ножем представника ТЦК під час конфлікту. На цьому тлі дедалі очевиднішим стає концептуальний конфлікт у підходах до мобілізації між прихильниками жорстких силових методів та ініціаторами цифровізованої й мотиваційної контрактної моделі.
Інтернет-видання From-UA.org попросило прокоментувати цю ситуацію військового експерта, полковника запасу Генерального штабу ЗСУ Олега Жданова та, зокрема, пояснити, на якому етапі перебуває анонсована мобілізаційна реформа і чому виникають подібні конфлікти навколо ТЦК:
— Так справа в тому, що в цьому і полягає конфлікт Федорова і Сирського. На жаль, президент стоїть на стороні Сирського. У нього якась незрозуміла тяга до створення нових частин. У Сирського варіант мобілізації силовий, а саме — бусифікація. А Федоров запропонував контрактну, мотиваційну мобілізацію, тобто щоб держава підписувала контракти і платила відповідні гроші, мотивувала соціальними та фінансовими пакетами. Але мотивувала саме людей із мотивацією, а не оцих, відловлених на вулиці і направлених до військкомату.
— Ми вже маємо скандальний полк «Скеля», навколо якого розгорівся чималий резонанс.
— Це улюблена частина Сирського. Проблема в тому, що президента Сирський повністю влаштовує: у нього немає політичних амбіцій, і він такий, як олов'яний солдатик — виконає будь-який наказ. Скажуть відійти — він відійде, скажуть штурмувати — він буде штурмувати, поки не закінчиться особовий склад. Ось у чому проблема. І будь-які намагання Федорова замінити Сирського, тому що... ну так не можна, це «совок», він воює шаблонами СРСР. У нього на генетичному рівні Московське загальновійськове училище. Ну про що ми говоримо? У нього просто маніакальне бажання створення нових бригад. У нас уже цих бригад сотні. А найстрашніше в чому? Тому що бригада з чого починає створюватися? Зі штабу. Штаб укомплектовується дуже швидко. Чому? Тому що це фактично не бойові, а тилові посади. А потім ця бригада стоїть недоукомплектована, тому що особового складу на її доукомплектування не вистачило. Його треба десь набрати — ось людей і «бусифікують», потім ця бригада починає відкривати рекрутинг, і це затягується.
Зараз останнє інтерв'ю він давав стосовно загроз у Харківській області, ситуації в Козачій Лопані. Що говорить Сирський? Потрібно формувати нові бригади. Ну куди це? Він і у попередньому інтерв'ю казав, що треба формувати нові бригади, тому що у нас загроза з Білорусі. Слухайте, а де мільйон, який стоїть під рушницею? Проблема в голові, риба гниє з голови.
— Вони ж мають діяти разом — Сирський, Зеленський, Федоров. Але Сирський робить одне, Федоров — інше. Чи має бути єдина позиція влади щодо мобілізації та реформи ТЦК?
— Так, абсолютно правильно. На жаль, в даному випадку президент мовчить. Його радник, коли зчинився скандал зі «Скелею», сказав, що президент Зеленський завжди був проти бусифікації, проти силової мобілізації. І все. І більше ні слова, ні півслова. А сам президент, на жаль, мовчить.
А суспільна думка розділилася. З одного боку, полк виконує завдання на найважчих ділянках, і там завдяки цьому полку ми вирішуємо деякі завдання. Але в полку є негативні фактори, які впливають на життя і здоров'я військовослужбовців. І оце розриває суспільство на шматки, тому що в кожного своя думка. Як то кажуть, «брехня багатолика, істина єдина, а правда у кожного своя». А президент як гарант, як провідник внутрішньої політики України повинен висловити свою чітку позицію. Вона повинна відповідати букві закону, і таким чином суспільство почне орієнтуватися. І ось із цієї багатоликості починає вимальовуватись підтримка президента або опозиція до нього. Але він цього не хоче робити. Я буквально два-три дні тому бачив в одному інформаційному телеграм-каналі повідомлення, де навіть написали, ніби під Федоровим захиталося крісло. Вони, мабуть, дивляться, що президент стоїть на стороні Сирського, і, скоріш за все, змогли зробити такий висновок.
— Зважаючи на те, що засновника «Трухи» Лавриненка зрештою відпустили з ТЦК, чи означає це, що «м'яка» мобілізація від Федорова все ж таки працює?
— Ні, справа в тому, що ситуація з ТЦК сьогодні стоїть на межі катастрофи, тому що люди застосовують уже навіть зброю. Холодну, але все ж таки зброю проти працівників ТЦК. Скільки вже було випадків, коли їх били палицями, громили і перевертали їхні автівки. З одного боку, без ТЦК неможливо, тому що інакше у нас завтра не залишиться особового складу в частинах. А з іншого боку, такі методи є абсолютно неприйнятними.
Те, що його випустили, це не «м'яка» мобілізація, це наслідок невдоволення суспільства, це суспільна думка. Скандал набув такого розголосу, що якби його не випустили, то завтра почали б метати «коктейлі Молотова» в будівлі ТЦК. Суспільство на межі. Вони довели людей цими випадками до такої критичної межі, і тепер без втручання вищих посадових осіб — я маю на увазі президента України — я думаю, що це питання вже не вирішиться просто так. Вже немає морального права на затягування вирішення цієї проблеми.
— Як ви вважаєте, чи вдасться Федорову усе ж таки проштовхнути реформу мобілізації?
— Важко сказати. Поки Сирський на посаді, то ні. Сирський створював ці ТЦК, ще будучи командувачем Сухопутних військ. Це не таємна інформація, нехай покажуть накази на призначення керівників ТЦК — там усі документи за підписом Сирського. Ну й що, невже він своє дітище віддасть на поталу? А президент мовчить. І це величезна проблема для нашого суспільства.