Міжнародний олімпійський комітет (МОК) спровокував хвилю обурення, запропонувавши повернути російських спортсменів до міжнародних змагань та частково знявши дискваліфікацію з Олімпійського комітету Росії. Підставою для такого кроку стали запевнення російської сторони, що до її складу більше не входять спортивні організації з тимчасово окупованих українських територій. Паралельно з цим у кулуарах ФІФА також активізувалися обговорення щодо можливого повернення російських збірних та клубів у міжнародний футбол.
Інтернет-видання From-UA.org попросило прокоментувати цю резонансну інформацію політолога, заступника директора Агентства моделювання ситуацій Олексія Голобуцького, та поцікавилося, як можна пояснити такі дії МОК, чи став він остаточно політичною організацією і чи мають взагалі існувати політичні заборони у спорті:
— Звичайно, спорт тісно пов'язаний з політикою. Якби він не був із нею пов'язаний, то навіщо тоді, як мінімум, потрібні прапори? Адже спортсмени вже давно не виступають суто індивідуально, як це було на самому початку олімпійського руху, а представляють конкретні країни. Тож це, безумовно, політика. Ми чудово пам'ятаємо, як у 1936 році в Берліні відбувалися Олімпійські ігри. Існує безліч прикладів подібної політизації. Згадати хоча б Олімпіаду в Москві, яку бойкотували американці та багато інших західних країн, чи навпаки — ігри в Лос-Анджелесі, куди не поїхали СРСР та країни соціалістичного табору. Тобто спорт — це однозначно політика, і тут немає жодних сумнівів чи запитань.
Але, звісно, це також і великі гроші. Якщо не зважати на те, що в Олімпійському комітеті присутня пряма корупція, коли просто заплатили — і питання вирішене, то цей фінансовий момент ми теж не можемо відкидати.
— До речі, слідом за МОК у ФІФА теж збираються обговорювати можливе повернення російських команд у міжнародний футбол. Як ви оцінюєте цю тенденцію?
— Я думаю, що сама ФІФА не є настільки залежною, але там є інші спортивні федерації, які дуже сильно залежать від зовнішнього фінансування, бо в них просто немає власних грошей. Їхні види спорту ніхто не дивиться, а Росія готова платити. Я вже навіть не згадую про стрілецьку організацію — буквально вчора спалахнув скандал. Змагання мали відбутися в Естонії, але Естонія відмовилася видавати росіянам візи, тому турнір просто перенесли до Іспанії. Все це — виключно питання грошей.
— У МОК водночас заявили, що повірили запевненням російської сторони, нібито Олімпійський комітет Росії більше не включає до свого складу організації з окупованих українських територій і не вестиме там жодної діяльності. Наскільки реалістичними є такі заяви?
— По-перше, якщо справа все ж дійде до реального втілення, це можна буде моніторити й перевіряти. Звісно, це компроміс. Але розумієте, в чому тут суть питання. Чи задоволений я цим як українець? Абсолютно ні. Проте чи є це нормальним явищем для сучасного світу? Так, для нинішнього світу це цілком звична практика. Чи можна вважати агресією те, що США та Ізраїль зробили з Іраном? Ну, певною мірою деякі країни вважають це агресією, але ми ж бачили, як збірна Ірану спокійно приїхала до США грати у футбол.
— У цьому контексті також згадується історія з українським скелетоністом Владиславом Гераскевичем. Подібні принципові позиції наших атлетів, які часто відмовляються виступати поруч із росіянами, варті втрати спортивних досягнень, до яких вони йшли роками?
— Це виключно моральний вибір кожного окремого українця. З цього не можна робити політику чи когось примушувати — у жодному разі. Кожен спортсмен має ухвалювати таке рішення самостійно. Звісно, він повинен усвідомлювати, що на батьківщині його вчинок можуть сприйняти негативно, але я вважаю, що жодного політичного тиску тут бути не повинно.
Ну а що робити? Розумієте, у нас є величезна різниця. У війні ми довели, що є рівними з Росією. Проте у спорті ситуація інакша, і зрозуміло чому: Росія — це велика країна, яка має спадщину СРСР і витрачала на це величезні кошти. Навіть попри повну корупцію та непрофесіоналізм, які існують в українському спорті — де в нашій системі все абсолютно очевидно — у Росії грошей банально більше. Вони спроможні виділяти на підготовку атлетів значно солідніші суми, ніж Україна.
Крім того, з точки зору МОК, Росія є великою спортивною державою, яка постійно бореться за перші місця на Олімпійських іграх. Україна ж, скажімо м'яко, є посередньою спортивною країною, яка за лідерство на Олімпіадах не змагається. Там ринок у 140 мільйонів, а тут — дай боже, щоб було 30. Ну от і все. Ось вам і відповідь на запитання щодо доцільності для міжнародних чиновників. Вони вигадають купу слів про те, що засуджують агресію, що не залучатимуть організації з окупованих територій тощо. Я, чесно кажучи, навіть не вірю в їхній майбутній нейтральний статус без прапора — зрештою все буде так, як їм потрібно.
Що стосується ФІФА, то це вже їхні особисті справи. Там панує чиста корупція, адже Росія нічого цінного для футболу не приносить і не є великою футбольною державою. Ані УЄФА, ані ФІФА абсолютно ніяк не постраждали від відсутності російської збірної чи російських клубів. Тому тут питання виключно в корупційній складовій. Ну послухайте, якщо сьогодні президент США може скасувати «червону картку», то, гадаю, сотні мільйонів доларів цілком здатні вирішити питання з Росією. Репутація Джанні Інфантіно вже в такому лайні, що йому на це абсолютно начхати. Після всього того, що зробив Трамп і що коїть ФІФА, взагалі всьому футбольному світу варто серйозно замислитися над тим, у чому ж полягає сенс цієї гри та чи існують у ній бодай якісь правила.
— Але хіба МОК не виглядає занадто компліментарним до Росії?
— Я ще раз повторюю: свого часу навіть нацистська Німеччина приймала Олімпійські ігри. Я вже не знаю, можливо, потрібно, щоб шість мільйонів українців спалили в печах, аби міжнародна спільнота хоч якось замислилася. Іншого варіанту я просто не бачу. У світі тривають сотні війн, воюють і вбивають по всій планеті.
Проте якщо аналізувати саме логіку Міжнародного олімпійського комітету, то від початку масштабних подій минуло вже майже п'ять років. Вони мислять виключно спортивними циклами. Перший цикл Росія вже пропустила, будучи відсутньою чотири роки. Тепер розпочинається наступний. Якщо вони не розв'яжуть це питання зараз, дискваліфікація затягнеться загалом на вісім років. Тому їм потрібно ухвалювати рішення негайно. Інакше доведеться говорити вже не про 2030 рік, а про 2034-й, адже наступна зимова Олімпіада відбудеться у 2030 році у Франції. Так само і з літніми іграми: питання треба вирішувати зараз, бо наступна літня Олімпіада пройде у США в 2028 році, і якщо не повернути їх зараз, то процес відкладеться вже до 2032 року.