Світовий банк оприлюднив невтішні дані у своєму новому дослідженні щодо соціально-економічного стану України в умовах повномасштабного вторгнення. Згідно з оцінками аналітиків, рівень бідності в країні за час війни фактично подвоївся та сягнув позначки у 41,6%. Водночас у суспільстві суттєво поглибилася майнова нерівність: якщо реальні трудові доходи найбідніших верств населення скоротилися більш ніж на 30%, то у найзаможніших громадян вони зросли на понад 10%. Ситуацію додатково ускладнює стрімке зростання вартості життя — з початку повномасштабних бойових дій ціни на продукти харчування зросли орієнтовно на 80%, а витрати на житлово-комунальні послуги збільшилися на 70%.
Інтернет-видання From-UA.org звернулося до українського економіста, вченого та громадського діяча Андрія Новака з проханням прокоментувати ці тривожні дані Світового банку. Ми запитали експерта, чому війна створила умови, за яких бідні бідніють, а багаті багатіють, і що надалі відбуватиметься з цінами та статками громадян:
— З приводу зростання рівня бідності в Україні треба одразу зазначити, що ще не було такої війни, за якої ставали б багатшими люди на території, де відбуваються бойові дії. Не було ще такого народу, на території якого йде війна, і він під час війни багатіє. Тому немає нічого дивного в тому, що більшість українців погіршили свій фінансовий стан під час війни.
Плюс війна не тільки в цілому робить усіх біднішими, а й ще більше розшаровує різні верстви населення, збільшує різницю між найбіднішими, середнім класом та багатими. Ця прірва збільшується між усіма цими категоріями.
Це друге. І третє: нікуди не дівся загальний закон усіх війн у будь-які історичні періоди, який звучить як «кому війна, а кому мати рідна». Тобто завжди є ті, хто на війні наживається, причому дуже багато і дуже швидко — це ті, хто безпосередньо пов'язаний із забезпеченням війни.
Тому в Україні зараз, на жаль, відбувається цей природний процес за трьома напрямками: і загальне збідніння всіх, і розшарування між різними верствами, і нажива на війні. Усі три процеси, природні для будь-якої війни у будь-який історичний час на будь-якій території, у нас в Україні зараз, на жаль, також відбуваються.
Далі, що стосується оцінок про те, що 41% українців перебувають за межею бідності... У нас навіть у деякі мирні роки цей показник був приблизно таким самим, а в окремі роки — навіть більшим. Особливо якщо говорити про буремні 90-ті, коли всі після розвалу Радянського Союзу втратили свої заощадження в колишньому Ощадбанку СРСР, більшість утратила роботу та доходи й через певний час люди почали займатися хто чим може і заробляти як хто вміє. У середині 90-х більше половини населення України можна було віднести до категорії за межею бідності. Навіть висококваліфіковані колишні працівники опинилися без роботи, без доходів і в кращому разі йшли на базари чимось торгувати.
Усе пізнається в порівнянні. Але, тим не менш, війна — це шанс для стрибка в розвитку. Інше питання, що не всі цим шансом користуються. Є багато прикладів, коли після війни навіть переможці скористалися шансом на розвиток гірше, ніж переможені.
Яскравий приклад — результати Другої світової війни, коли в нібито переможця, Радянського Союзу, після війни рівень життя віддалявся від рівня життя переможеної Західної Німеччини, яка вже буквально через 5–10 років мала рівень життя населення вищий і кращий, ніж у СРСР. А далі ця різниця тільки зростала не на користь жителів Радянського Союзу.
І зараз ця війна, відповідно до одного з історичних законів, змушує акумулювати внутрішні ресурси, внутрішні резерви, піднімати забуті наукові та технологічні рішення, тому що війна змушує активізувати все, що тільки можливо. Особливо для сторони, яка захищається і бореться за своє виживання, як зараз Україна.
Тому ми побачили такий сплеск науково-технічних рішень в Україні — насамперед у військовій сфері. Цим сплеском треба скористатися після завершення війни та перенести ці науково-технічні досягнення з військової сфери у цивільну. Чи зробить це Україна і наскільки — залежить від того, як ми побудуємо своє мирне життя після війни, зокрема економічну систему. Усе в наших руках.
— А що буде з цінами на продукти та житлово-комунальні послуги? Зваживши на дані Світового банку про те, що з початку повномасштабної війни ціни на продукти зросли майже на 80%, а ЖКГ — на 70%, чи будуть вони зростати й надалі, враховуючи загальну ситуацію в Україні та світі?
— Те, що під час війни на території країни зростають ціни — це також загальна тенденція, загальний закон війни. По-перше, йдуть прямі економічні втрати від руйнувань. По-друге, відбувається велика міграція населення, як внутрішня, так і зовнішня. По-третє, через обставини війни в різних формах зростають практично всі елементи собівартості виготовлення всіх товарів і послуг. Тому природно, що відбувається підвищення темпів інфляції в цілому по економіці країни. Цей процес оминути було неможливо.
Інше питання — співвідношення росту цін до росту доходів населення: зарплат, пенсій, інших виплат. Не треба мати ілюзій, що під час війни в країні буде ріст реальних доходів населення. Це просто неможливо. Навіть у мирний час далеко не всі роки ми бачили в Україні ріст реальних доходів населення — тобто номінальних мінус реальна інфляція. А що вже говорити про період війни.
Але у нас немає іншого вибору: нам треба вижити, вистояти, перемогти. А після перемоги все буде в наших руках — чи ми зробимо висновки зі свого довоєнного та воєнного життя, і чи побудуємо післявоєнне життя на зовсім нових принципах, зокрема на новій економічній системі країни, у чому в нас є крайня потреба.
Як раніше писав From-UA, через знищення та пошкодження складської інфраструктури в Україні окремі товари можуть подорожчати на 15–20%.