Липень 2026 року став найбільш смертоносним місяцем для цивільного населення України з травня 2022 року. За даними Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні (ММПЛУ), внаслідок атак Росії загинуло щонайменше 437 цивільних осіб, а 2 610 отримали поранення — найбільше з березня 2022 року. Це на 30% більше, ніж у червні 2026 року, та на 70% більше, ніж у липні минулого року. Особливо зросла кількість жертв серед дітей — 17 загиблих і 166 поранених, що стало максимумом з квітня 2022 року. За даними ООН, Київ був одним із найбільш постраждалих міст, а Росія у липні застосувала щонайменше 429 ракет — більш ніж удвічі більше, ніж у червні.
Інтернет-видання From-UA.org попросило прокоментувати цю тривожну статистику військового експерта, полковника запасу ГШ ЗСУ Олега Жданова та запитало, чим пояснюється таке стрибкоподібне зростання жертв і чи пов'язано це із застоєм на фронті:
— Я погоджуюся з цим висновком. Путін прагне зламати суспільну думку в Україні, і в Кремлі вже зрозуміли, що зробити це через ситуацію на фронті їм не вдасться. Саме тому вони вдаються до геноциду цивільного населення — через вбивства, каліцтва та свідоме руйнування інфраструктури.
Зараз вони пішли шляхом знищення нашої логістики, аби спровокувати перебої з постачанням, продуктами харчування та іншими життєво необхідними речами. При цьому вони не припиняють завдавати цілеспрямованих ударів по житлових кварталах з єдиною метою — вбивати цивільних українців.
— Як ви оцінюєте подальшу динаміку та які загалом бачите перспективи? Президент Зеленський говорить про ймовірні компроміси, про суть яких поки можна лише здогадуватися, а також про перенесення бойових дій на територію Росії. Чи не спонукатиме це ворога?
— Я не думаю, що Росія реагуватиме, поки ми не завдамо їй такої шкоди, яка впливатиме безпосередньо на стійкість влади в РФ — ідеться не про економіку, а саме про стійкість владного режиму. Доти Росія ігноруватиме будь-які пропозиції: наші, американські чи європейські.
У європейських ЗМІ писали, що Україні неформально передали пропозиції з урахуванням компромісів, на які готова піти наша держава. Утім, після цих публікацій на Заході Президент Зеленський уточнив, що жодних територіальних компромісів у цьому плані немає, і він наче погоджений зі США та європейськими партнерами.
Натомість Путін показово демонструє силу: їде на Сахалін, проводити навчання з Тихоокеанським флотом і відвідує Курильські острови. А Курили — це питання відносин із Японією. Цим візитом він чітко дав зрозуміти, що жодних компромісів щодо територій не буде. Та й Лавров із Пєсковым постійно повторюють: якщо й сідати за стіл переговорів з Україною, то лише з урахуванням «реалій на землі».
Відвідування Курильських островів фактично розвалило так званий «японський трек». Це прямий сигнал і нам з вами, і Сполученим Штатам, і Європі. Як сказав Медведєв: «Эта земля была российская, есть и будет. И никто никогда ее не отдаст».
— Пане Олегу, росіяни постійно декларують необхідність досягнення цілей так званої «СВО». Що саме вони мають на увазі? Тобто навіть якщо сторони сядуть за стіл переговорів, ворог усе одно намагатиметься досягти своїх цілей чи все ж десь зупиниться?
— Ні, вони продовжуватимуть їх досягати. Знову ж таки, повертаємося до слів головних рупорів Кремля — Лаврова та Пєскова. Пєсков сказав, що початок переговорів не означатиме припинення вогню. Тобто під час переговорів вони намагатимуться досягати цілей «СВО». Щоправда, самі ці цілі вже «попливли», і на сьогодні навіть у самій Росії остаточні завдання ніхто не може чітко сформулювати.
— Саме тому виникає запитання: якщо спочатку лунали заяви про «денацифікацію» та «демілітаризацію», то що відбувається зараз? Наразі абсолютно незрозуміло, чого саме прагне Кремль: вийти на кордони Донецької та Луганської областей і зупинитися, чи їхні апетити простягаються далі?
— З одного боку, вони кажуть про Донецьку та Луганську області в повному обсязі — мовляв, виконати зобов'язання перед «ДНР» та «ЛНР». З іншого боку, заявляють, що хочуть і Херсонську, і Запорізьку області, бо включили їх до конституції РФ. Там взагалі незрозуміло, за що вони на сьогодні воюють і навіщо триває ця війна.
А війна триває тому, що якщо Путін зупинить її, Росія може просто вибухнути. Куди подіти цей мільйон людей, який сьогодні воює в Україні? Вони ж повернуться до Росії та почнуть робити те саме, що роблять в Україні: мародерити, грабувати, ґвалтувати. І зброї в них дуже багато — вилучити її буде неможливо.
Пам'ятаєте фразу Путіна: «Что вы будете делать, если СВО закончится?». Це фактично означає: «Не расстраивайтесь, будет следующая СВО».
— Тобто, пане Олегу, можна стверджувати, що ми маємо справу з тривалою, затяжною війною?
— Це війна на виживання та виснаження — у кого першого посиплеться економіка. І в принципі ми могли б у цій війні працювати продуктивніше, і ми маємо більше шансів на виживання за такої підтримки, особливо з боку Європейського Союзу.
Але наша внутрішня ситуація все псує. Кожного разу виникають проблеми: зараз, наприклад, кажуть про невдоволення наших політиків політикою МВФ, оскільки той вимагає жорсткіших реформ для фінансування України. Тобто нас готові фінансувати, нам дають гроші, але кажуть: «Хлопці, ну ви ж хоч якісь норми і правила введіть, антикорупційну діяльність якісну покажіть». Це наша головна проблема. А так у нас була б перевага перед Російською Федерацією.
Як раніше повідомляв From-UA, перенесення бойових дій углиб російської території та вичерпання ресурсів агресора можуть спонукати керівництво РФ до застосування крайніх заходів ведення війни. Турецька дипломатія констатує, що в умовах екзистенційної кризи путінський режим готовий повністю проігнорувати міжнародні заборони та застосувати зброю масового ураження.