Український політикум сколихнула недавня резонансна заява та маніфест Михайла Федорова, викликавши хвилю активних обговорень у соціальних мережах. У ньому він заявив про системну кризу управління, високі корупційні ризики під час війни та необхідність проведення виборів, наголосивши, що влада має регулярно звітувати перед громадянами й отримувати їхній «кредит довіри». Це звернення пролунало після понад місяць протестів на підтримку Федорова, які тривають у Києві та інших містах із 16 липня — відтоді, як він залишив пост міністра оборони.
Інтернет-видання From-UA.org звернулося до українського політолога, політичного експерта та директора Українського інституту політики Руслана Бортніка з проханням проаналізувати заяву Федорова, з'ясувати її справжні мотиви, а також оцінити його політичне майбутнє:
— Я вважаю, що головною метою цієї заяви була спроба вплинути на голосування щодо нового міністра оборони України — так само, можливо, як і обшуки НАБУ в ексказаступниці керівника Офісу Президента Ірини Мудрої.
Вибори сприймаються в Україні передусім як загроза Президенту. Але не варто забувати, що ця загроза стосується й Парламенту України, три чверті якого явно не будуть переобрані — 75% депутатів точно не потраплять до Парламенту наступного скликання. Саме тому це була погроза не лише Зеленському: «Я буду дестабілізовувати політичну систему, вимагати виборів, які ти можеш програти, у тому числі й мені». Це була погроза й Парламенту: «Якщо ви будете голосувати без урахування думки частини суспільства та моєї думки, то ви всі потім підете на вибори, де на вас не чекає нічого хорошого».
Тому це був більшою мірою тактичний хід. Крім того, поступово змінюється співвідношення між частинами суспільства, які виступають за та проти виборів. Якщо десь років два тому прихильників проведення виборів в Україні було 20–30%, то сьогодні це вже 40% і більше — показник наближається до половини українського суспільства. І саме оцю частину суспільства, яка прагне зміни влади та хоче перегорнути сторінку з командою Зеленського, Федоров намагається розіграти.
Найголовніше й найцікавіше для мене запитання в цій історії: хто стоїть за цією заявою? Чи це самодіяльність самого Федорова, чи вона підтримується частиною західних політичних кіл — наприклад, песимістичних кіл у США або європейських кіл? Поки це незрозуміло. Будемо спостерігати найближчими днями, чи виступить хтось на підтримку Федорова з приводу цієї заяви.
Якщо це просто самодіяльність Федорова — це внутрішня історія. Якщо ж хтось виступить на його підтримку за кордоном, це означатиме, що частина політичних кіл, у тому числі серед очільників наших західних союзників, дійсно вбачає доцільність зміни влади в Україні, і це вже зовсім інша історія та зовсім інша гра.
— Пане Руслане, якщо говорити про вибори, Федоров згадав про цифрові вибори в «Дії», фактично просуваючи власний продукт. Чи взагалі можливо сьогодні технічно та практично організувати вибори у цифровому форматі, враховуючи величезну кількість переселенців та внутрішньо переміщених осіб?
— Це цілком можливо. Безумовно, довіра до цифрових виборів в Україні традиційно є нижчою — ще починаючи з історії про транзитні сервери епохи попередніх президентів. Проте цю довіру можна й потрібно відновлювати шляхом включення IT-фахівців від усіх опозиційних сил до робочої групи, яка контролюватиме відповідний інструмент.
Крім того, кожна дільнична та територіальна виборча комісія все одно формує свої протоколи за результатами такого голосування, де також можлива перевірка. Тому сам по собі цей інструмент цілком реалістичний: як голосування через «Дію», так і голосування через урядовий кабінет платника податків або через пошту — за допомогою державної компанії «Укрпошта». Усі ці дистанційні формати голосування насамперед вирішують питання безпеки. Якщо буде забезпечено дистанційне голосування, це означає, що люди не накопичуватимуться на виборчих дільницях і їхня кількість там суттєво зменшиться.
Вважаю, що сам процес голосування має тривати три дні: п'ятницю, суботу та неділю, щоб громадяни не приходили на дільниці одночасно. У поєднанні з дистанційними інструментами це дозволить повністю вирішити безпекові ризики.
За наявності дистанційних інструментів зможе проголосувати й велика кількість біженців. Вони не підуть на виборчі дільниці при посольствах, адже це складно, а часто й дорого. Традиційно за кордоном голосувало менше 10% українців, які там перебувають. Але якщо з'явиться можливість голосувати через «Дію», багато з них скористаються нею, і рівень участі може зрости приблизно до 50%. Це надзвичайно важливий чинник.
Мені зараз часто закидають люди, які вважають себе дуже патріотичними: «Таким чином тоді й люди з окупованих територій зможуть проголосувати, а ними буде керувати ФСБ». Але у мене до них таке питання: ви виступаєте за позбавлення права голосу громадян на окупованих територіях? Як ви тоді збираєтеся зберігати з ними зв'язок і готуватися до майбутньої деокупації цих територій, якщо ці люди будуть позбавлені можливості голосувати? ФСБ фізично й технічно не зможе проконтролювати голосування українських громадян через «Дію» навіть на соту тисячну відсотка.
Учора в нашому аналітичному центрі ми дискутували щодо забезпечення права на таємність голосування. Це цілком можливо реалізувати: необхідно створити додатковий IT-інструмент, коли людина верифікується через «Дію», але голосує абсолютно таємно. Технологічно в цьому немає жодної проблеми, подібних інструментів існує безліч, і вони коштують недорого.
Крім того, скажу по секрету: повної таємниці голосування немає навіть під час голосування паперовими бюлетенями на традиційних дільницях. Почерк людини, навіть коли вона ставить просту позначку, можна ідентифікувати та провести відповідну експертизу в правовому полі. Тобто людина, яка фізично ставить позначку в бюлетені, теж не є на 100% анонімною, якщо в когось виникне бажання встановити її особистість. Це один із традиційних міфів.
Тому, підсумовуючи: технологічно це абсолютно можливо, але з політичної точки зору більша частина наших західних партнерів та українська владна команда розглядають такі вибори потенційно як інструмент політичної дестабілізації в Україні, зокрема через переформатування влади.