Руслан Бортнік
28.08.2026 17:59
Читать на русском

Руслан Бортнік. Після від'їзду голови ЦРУ Реткліффа з Москви Росія посилила удари по Києву

Директор ЦРУ Джон Реткліфф здійснив неанонсовану поїздку до Москви, де провів зустрічі з представниками російських спецслужб. Востаннє директор ЦРУ відвідував Росію в листопаді 2021 року, коли тодішній керівник Білл Бернс зустрічався з Миколою Патрушевим, який на той момент очолював Раду безпеки РФ. За інформацією CNN, під час поїздки Реткліфф передав Москві попередження не здійснювати напад на територію НАТО, а також закликав Росію припинити економічну та військову підтримку Ірану. Президент США Дональд Трамп своєю чергою назвав візит "напіврутинним" і заперечив, що його метою було застереження Кремля щодо НАТО.

Інтернет-видання From-UA.org попросило прокоментувати цю інформацію українського політолога, політичного експерта та директора Українського інституту політики Руслана Бортніка, поставивши йому запитання щодо цілей поїздки голови ЦРУ до Москви та її ймовірних результатів.

— Давайте розпочнемо з аналізу фактів, а не домислів, тому що в медіа сьогодні багато домислів. Це перший візит такого рівня в Москву керівника ЦРУ з 2021 року, з часу активної українсько-російської війни. Тобто є якась термінова чи гостра проблема, нерутинне питання, для якого керівнику ЦРУ необхідно, ризикуючи власною безпекою, їхати до Москви. Притому що Реткліфф знаходиться в прекрасній комунікації і з Наришкіним, керівником СЗР, і з Бортніковим, керівником російської ФСБ. Тобто, якби питання було рутинне, він просто підняв би трубку і по закритому урядовому зв’язку це все обговорив би вільно. Якби питання навіть було просто гостре, він зробив би це саме.

Але його приїзд до Москви дозволяє поговорити з глазу на глаз, уникаючи зайвих стенограм, можливо, перекладачів і всього решти. Дозволяє обговорити інтимні питання, думаю. Є якась гостра необхідність у цій частині. Це перший факт, який ми можемо констатувати. Причому безпрецедентно гостра необхідність, враховуючи те, що це такого роду перший візит за останні 5 років.

І другий факт, який ми можемо констатувати: після від’їзду Реткліффа з Москви Росія що зробила? Інтенсифікувала атаки на Київ. Удари останньої доби... Ну от, тобто очевидно, що навіть якщо питання України обговорювалося, то сторони не дійшли якогось розуміння чи компромісу щодо завершення війни. Чи, можливо, Росія цими демонстративними ударами по Україні якраз передає якийсь зворотний меседж, публічний меседж на те, що обговорювалося в Москві.

Тепер що стосується версій. Думаю, що версія про те, що США намагалися відмовити Росію від нападу на країни НАТО, абсолютно необґрунтована. В Росії сьогодні немає такого роду ресурсів. Ніякого ресурсу немає, тому ця версія необґрунтована. Вона подається як певне пояснення чи виправдання для цього візиту. Чи як прикриття цього візиту.

Більш обґрунтоване, можливо, намагання поговорити стосовно Ірану. Це для США сьогодні найгостріша проблема, адже регулює ціни. Питання з Іраном тісно пов’язане з періодичним американським зняттям санкцій на російську нафту. Тобто глобальні ціни на енергоносії. Російська співпраця з Китаєм могла бути у фокусі. Могло обговорюватися і питання України, причому я не виключаю, що Реткліфф може займати позицію, таку яку займає Рубіо, він частина цього істеблішменту, намагаючись тестувати готовність Росії відмовитися від анкориджських ультиматумів, від вимоги вивести українські війська з Донецької області. Це все могло тестуватися.

Очевидно, що Реткліфф передавав позицію США і оцінку з боку США того, що відбувається в світі. Очевидно, що це стосувалося безпеки, тобто це стосувалося війни, роботи спецслужб та інших силових структур. Це менше стосувалося політичних питань. Якби це було політичне питання, Реткліфф зустрічався б з Путіним, з Лавровим, з політичними фігурами, а не з безпековими фігурами. Ну і очевидно, що в цьому візиті є певна гостра необхідність, і він має досить-таки жорстку безпекову спрямованість та конкретні завдання, які ставилися перед ним.

Те, що і російська сторона, і американська не розкривають деталі, теж показово свідчить про те, що вони намагаються зберегти цей канал і що деталі того, про що вони говорили, є незручними для обох сторін. Ні США, ні Росія не хочуть, щоб знали, про що вони все-таки говорили. І це може бути дійсно щось інтимне між ними. Те, що Трамп прямо намагався перефокусувати увагу з цього питання своїми коментарями, розказуючи про рутинний візит, про інші речі, про те, що Путін не збирається нападати на НАТО і на все решта, говорить про бажання зберегти цей канал комунікації, захистити його від можливих інформаційних атак з боку опонентів. Ну це те, що об’єктивно ми можемо сьогодні обговорювати: гостра необхідність, посилення російських бомбардувань України і намагання сторонами за будь-яку ціну зберегти цей канал комунікації.

— Пане Руслане, як на подібний прямий діалог між США та Росією щодо війни в Україні має реагувати українська сторона та Президент Володимир Зеленський?

— А п'ять-шість дзвінків Трампа напряму Путіну і навпаки? Візити прямі. Тобто, на жаль, це... Ніяких переговорів про Україну без України — це була стратегія адміністрації Байдена. Стратегія адміністрації Трампа навпаки — регулярні переговори про Україну без України. Правда, вони не дають ефекту, тому що без України і Європи будь-які домовленості складно реалізувати. І кожен раз США, навіть досягаючи певного рівня якихось домовленостей з Росією, ну наприклад як в Анкориджі, потім наштовхуються на високу-високу стіну з гострими шипами зверху цієї стіни. Неможливість реалізувати ці угоди, не викликаючи шаленої кризи всередині США, з зовнішніми союзниками, не формуючи для себе внутрішньополітичної кризи. І тому от ми бачимо цю гру. Прямі переговори є, про Україну домовитися не вдається. Прямі переговори є — вдається домовлятися ситуативно де-небудь там, по Африці, по Венесуелі, навіть можливо по Сирії вдалося домовитися, а в інших аспектах — ні.