Володимир Фесенко, Путін, Зеленський / Владимир Фесенко, Путин, Зеленский
11.09.2026 18:30
Читать на русском

Володимир Фесенко. Коротке вікно можливостей для мирних переговорів з'явиться у жовтні

Дональд Трамп учергове заявив, що головною перешкодою для досягнення мирної угоди між Україною та РФ є особиста ненависть між Володимиром Зеленським та Володимиром Путіним. За його словами, обидва лідери нібито прагнуть припинення війни, проте глибока взаємна антипатія заважає їм сісти за стіл переговорів. Одночасно з цим Білий дім відновив спроби дипломатичного посередництва: спецпосланці Стів Віткофф та Джаред Кушнер здійснили візити до Москви та Києва, щоб перезапустити переговорний процес.

Інтернет-видання From-UA.org попросило прокоментувати дану інформацію українського політолога, голову правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимира Фесенка, а також відповісти, чи не набридло взагалі Трампу роками повторювати одне й те саме, і яку роль сьогодні відіграє американський президент у переговорному процесі:

— Відповідь дуже проста: позитивна новина полягає в тому, що американці не виходять із переговорного процесу. І розмова Трампа з Путіним про це зайвий раз свідчить, як і візит Віткоффа та Кушнера до Москви та Києва. Наперекір публікаціям — а я вже читаю про це більше року, уперше, мені здається, у квітні минулого року з'явилося, а потім регулярно повторювалося: у червні, восени, і цього року теж декілька разів, — що американці виходять із переговорів і що їм усе набридло. Але вони не виходять. З різних причин, яких я зараз не торкатимуся. Причини різні, але вони не виходять. Оце добра новина.

Погана новина в тому, що жодних вагомих результатів — маю на увазі припинення війни, домовленостей хоча б про припинення вогню, перемир'я тощо — у найближчі пів року не буде. Максимум, що можливо, — це переговори про припинення вогню на морі та, можливо, по об'єктах енергетики. Хоча щодо об'єктів енергетики в мене є великий сумнів, але, тим не менш, теоретично це можливо, якщо, знову ж таки, американці активно просуватимуть цю тему.

Коротке вікно можливостей буде у жовтні. Якщо до початку листопада не домовляться (вірніше, бажано домовитися до кінця жовтня), то далі знову буде пауза. Так що на переговорах американці і Трамп особисто крапку не поставили, але, на жаль, і очікувати конкретних результатів зараз підстав немає.

Перш за все тому, що у нас є проблеми з певними видами зброї, точніше з певними видами боєприпасів до неї — я маю на увазі, насамперед, ракети-перехоплювачі. Різні: і для Patriot, і зараз пишуть, той же The Economist пише, для F-16. Відповідно, у росіян є певна перевага. Поки у них буде перевага в тих чи інших видах озворювань, вони на серйозні переговори не підуть.

— Як ви вважаєте, Зеленський і Путін дійсно відчувають таку ненависть один до одного, що це завадить їм вести перемовини у майбутньому?

— Дивіться. Перше: вони дійсно ненавидять один одного. Але причина війни не в цьому. Не треба сприймати слова Трампа... Трамп багато чого говорить, і 90% з того, що він каже, — це або абсолютна дурниця, або це не відповідає дійсності, або це перекручування, деформація тощо, у тому числі ментальна деформація того, хто це говорить. Тому не треба сприймати буквально все, що висловлює Трамп.

Ненависть дійсно є. Було б дуже дивно, якби її не було. Наша країна у війні вже чотири з половиною роки. І війна розпочалася не тому, що вони один одного ненавидять. Трамп про це говорить, тому що це для нього найпростіший спосіб сприйняття цієї реальності. Він персоніфікує політичні процеси, зокрема і війни він теж персоніфікує. Це помилка. Він думав, що от ліквідація персоніфікації — що вони вб'ють аятолу Хаменеї і вся війна закінчиться. Не закінчилася — маю на увазі війну з Іраном і так далі. Він думає, що відбудеться зміна того чи іншого лідера — і все, зміниться політика. Це теж не відповідає дійсності в багатьох випадках, хоча іноді й спрацьовує.

У даному випадку Путін ненавидить не Зеленського, він ненавидить Україну. Для нього Україна — подразник. Причому подразник дуже сильний. І він хоче вирішити «проблему України». А Зеленський для нього — лише частина цієї проблеми. І він ненавидить Зеленського тому, що той — президент України. Ось і все.

Що стосується Зеленського, я думаю, що з початку війни і особливо під час війни у нього з'явилося дуже багато причин і приводів ненавидіти Путіна. Так що це факт: вони ненавидять один одного, але причини війни повязані не з цим.

Другий момент. Думати, що припинити війну можна зустріччю лідерів, — це теж велика ілюзія. Якщо вони ненавидять один одного, чи можуть вони домовитися? Відповідь очевидна. Тим більше з таким посередником, як Трамп, я дуже сумніваюся, що вони домовляться.

Але якщо в Кремлі дозріють до того, що треба припиняти цю війну (рано чи пізно, я думаю, дозріють, це лише питання часу й обставин), тоді про це будуть домовлятися не лідери, а переговорні делегації. Лідери не братимуть відповідальності на себе за домовленості про припинення вогню. Вони можуть це потім освятити, якщо буде бажання, а можуть і відсторонитися від цього.

Тобто, як це бувало вже декілька разів під час завершення різних війн — причому неодноразово, у більшості випадків навіть, я б сказав (крім підписання великих мирних договорів, які підписують саме лідери) — більшість бойових дій завершувалися не тоді, коли щось підписували чи про щось домовлялися президенти. Про це домовлялися або військові, або (за санкцією керівників держав, звісно) представники держав. І вони підписували відповідні документи про припинення вогню. Не президенти це робили. І в нашому випадку з дуже високою ймовірністю буде саме так.

Якщо буде політична воля в Москві і в Києві разом — не в одному місці, або в Москві, або в Києві, а разом, одночасно і там, і там, — якщо буде вагомий, сильний посередник, який сприятиме цим домовленостям, то ці домовленості будуть. І будуть не між президентами, а між представниками переговорних делегацій.