7 вересня генеральний прокурор України Руслан Кравченко подав заяву про відставку — незабаром після того, як НАБУ та САП оголосили про викриття злочинного угруповання, яке нібито очолював заступник керівника одного з підрозділів офісу генпрокурора. Вранці 14 вересня Кравченко несподівано повідомив, що підписав підозри голові НАБУ Семену Кривоносу та особі з оточення керівника САП Олександра Клименка, звинувативши антикорупційні органи у підробці документів і крадіжці матеріалів кримінальних справ, а також закликав їхнє керівництво піти у відставку. Тієї ж ночі Кравченко на службовому автомобілі виїхав з України. Паралельно джерела «Української правди» повідомили, що на посаду нового генпрокурора розглядають кандидатуру голови податкового комітету Верховної Ради Данила Гетманцева, якого пов’язують із головою фракції «Слуга народу» Давидом Арахамією. Сам Гетманцев цю інформацію спростував.
Інтернет-видання From-UA.org звернулося до українського політолога, голови «Українського інформаційно-аналітичного центру «Третій сектор» Андрія Золотарьова, і поцікавилося, чим є гучний демарш Руслана Кравченка — його особистою ініціативою чи підготовленою атакою центральної влади, а також наскільки відповідають дійсності чутки про можливе призначення Данила Гетманцева:
— Це точно не імпровізація Кравченка, абсолютно. Адже про це говорили й раніше: головна інтрига полягала в тому, чи наважиться Зеленський контратакувати антикорупціонерів у особі НАБУ та САП у найближчі 7–10 днів. Як ми бачимо, зважився. І, судячи з усього, як пише Дар’я Каленюк, це було заздалегідь узгоджено і з Зеленським, і з Арахамією. Тому я далекий від думки про те, що Руслан Кравченко зважився на подібний імпровізований крок — вирішив, як то кажуть, викласти всю правду і виїхати з України. Адже ми чудово розуміємо, що сама по собі прокурорська посада кордон не відкриває. Для цього потрібні зовсім інші механізми. Тому те, що він виїхав о 2:30 ночі через пункт пропуску «Шегіні» на українсько-польському кордоні, прямо свідчить про те, що це була евакуація.
І зрозуміло, що образ «прокурора-втікача» не додає переконливості його словам. Тим більше що все це виглядає як удар у відповідь за справу «Карфаген» і спроба переключити увагу з одного об’єкта на інший. Зрозуміло, що Кривонос — далеко не людина з кришталево чистою репутацією. Достатньо згадати і скупку голосів, і історію з усиновленням, і земельні махінації в Обухівському районі. Але при цьому він пройшов співбесіду на доброчесність під час відбору до НАБУ. До речі, Кравченко свого часу теж подавав документи до НАБУ, але не пройшов.
Тут, як то кажуть, один кращий за іншого. Навіть якщо відкинути той факт, що на Кравченка не ведеться жодної кримінальної справи, залишаються дрібниці на кшталт статусу учасника бойових дій. Хоча він працював у військовій прокуратурі й, очевидно, точно не сидів у жодному окопі з автоматом, не проривався з оточення... А це, природно, у людей, які воювали, одразу ж викликає питання щодо того, наскільки правомірним було таке отримання.
Тому складається дуже негативна тенденція. Чому? Тому що почалося саморуйнування всередині самої системи влади. І так, з чогось подібного починався й крах режиму Януковича — з сутичок Клюєва з Льовочкіним. У підсумку на телеканалі Льовочкіна та Фірташа «Інтер» тоді вперше пролунало, що дітей побили, і з цієї іскри розгорілося полум’я. А олігархи, які до цього сиділи під плінтусом і нарікали на непомірно зрослі апетити «Старшого стоматолога», підтримали протест, забезпечивши йому ресурсну підтримку.
Що стосується Гетманцева... Мені здається, якщо робити це на зло «соросятам», які його дуже не люблять, то, можливо, так. В іншому ж це постать із досить неоднозначною репутацією. І ось так одразу підставлятися... Вважаю, що зараз це просто спроба вкидання. Набагато прийнятнішою виглядала б кандидатура Клименка, але чомусь про нього мовчать. Дійсно, щодо Гетманцева, що називається, полетіло. Так, у нього є відповідна освіта, за формальними критеріями він відповідає, але з точки зору репутації він досить специфічний...
Він же не буде безпосередньо займатися проведенням розслідувань. Це людина, яка має здійснювати нагляд. Прокурор — наглядач за дотриманням законів, і така людина повинна мати хоча б більш-менш нормальну репутацію. Чого про нього не скажеш. А репутація «гусещипателя» — це не найкраще, що можна запропонувати суспільству, в якому спостерігається дефіцит довіри, точніше — криза довіри до правоохоронної та судової системи. Тому кандидатура Гетманцева, що називається, не фонтан.
— Свого часу генеральним прокурором став і Юрій Луценко.
— Так, і закінчив безславно... «геніальний» прокурор.
— І наостанок: Кравченко заявив, що раніше його у прийнятті рішень «політично стримував президент». Як слід розцінювати ці слова?
— Це нісенітниця. Спроба відвести удар і вивести Зеленського з гри: мовляв, Зеленський нічого не знає і ні про що не підозрював. Це стандартна стратегія президентських піарників, нічого нового тут не придумано. І заява Кравченка витримана в тому ж дусі. Твердження про те, що президент не був у курсі, а «я виступив із заявою, не погодивши її з президентом» — це казки Віденського лісу. Сприймати подібне серйозно й за чисту монету — означає бути дуже наївною людиною.