Останнім часом суттєво почастішали випадки порушення повітряного простору сусідніх із Україною європейських держав російськими безпілотниками та ракетами. Зокрема, у Молдові протягом 30 вересня зафіксували три зальота ворожих БПЛА, один із яких вибухнув неподалік кордону, через що влада країни навіть тимчасово закривала повітряний простір. Подібні інциденти з падінням або зальотом непізнаних дронів регулярно трапляються і на території Польщі та Румунії, де збройні сили змушені піднімати винищувачі для перехоплення повітряних цілей. Окрім цього, європейські країни все частіше стикаються із загрозою диверсій на об'єктах оборонно-промислового комплексу та критичної інфраструктури. Така активність Російської Федерації викликає серйозну занепокоєність у НАТО та порушує питання щодо того, як Захід повинен реагувати на гібридні провокації Кремля.
Інтернет-видання From-UA.org попросило прокоментувати цю ситуацію українського політолога, політичного експерта та директора Українського інституту політики Руслана Бортніка й відповісти на запитання, чи є це свідомим «промацуванням» сусідніх країн та яка ймовірність того, що РФ наважиться спровокувати повномасштабну війну проти країн Європи.
— Насправді це дуже хороше запитання, тому що зараз відбувається розширення «вікна Овертона» — тобто дій, на які немає належної реакції. Під час цієї війни Україна та її західні партнери переступили дуже багато російських «червоних ліній», щодо яких раніше Росія заявляла, що після них послідує рішуча відповідь аж до застосування ядерної зброї чи інших крайніх заходів. Усі ці «червоні лінії» — починаючи від ударів по території Росії, зокрема ракетами й дронами, атак по Москві та завершуючи заходом у Курську область — раніше вважалися нечуваними й недопустимими. Однак усі вони були зруйновані.
Зараз навіть складно сказати, що саме Україна мала б зробити стосовно Росії, щоб РФ, умовно кажучи, вважала це фінальним кроком, повністю припинила діалог, вдалася до ядерних ударів чи розпочала тотальну світову війну. Те ж саме відбувається і в зворотний бік. Раніше, якби дрони чи ракети залітали на територію країн НАТО, вибухали там або ж якщо б через диверсії підпалювалися й підривалися оборонні підприємства на цих територіях — а ми все це спостерігаємо, — це було б однозначним приводом для війни. За набагато менші речі НАТО проводило військову операцію в Югославії, а країни Альянсу брали участь у місіях на Близькому Сході, в Іраку та Афганістані. Сьогодні ж у зворотний бік також зруйновано дуже багато «червоних ліній».
Це створює таку хибну ілюзію стосовно того, що цих «червоних ліній» взагалі не існує? Відповідно, ескалацію можна продовжувати розширювати далі: і в глибину, і ввись, залучаючи та втягуючи в неї все більш чутливі сфери оборони, економіки й соціального життя тих же західних країн та Молдови — усіх держав, які межують з Україною. Це надзвичайно небезпечна ілюзія, адже рано чи пізно спрацює якийсь механізм, і якась із подібних дій може призвести до прямого вступу цих країн у війну або до жорсткої асиметричної відповіді з використанням засобів оборони, що трансформує українсько-російську війну в повноцінну регіональну чи навіть світову.
Адже уряди країн, на територію яких залітають ці дрони та ракети, виглядають дуже слабкими перед своєю внутрішньою громадськістю. Суспільство тієї ж Польщі, країн Балтії чи Молдови запитує: «А чому ви нас не захищаєте? Де наші засоби ППО? Чому уряд бездіє й чим займається Міністерство оборони?» Щоразу, залітаючи, ці ракети й дрони б'ють по репутації урядів та правлячих еліт цих сусідніх з Україною країн. Саме тому підвищуються ризики можливого прямого вступу у війну та розширення кількості її учасників до більше ніж трьох. Хочу нагадати, що сьогодні є три повноцінні учасники: Росія, Україна та Північна Корея. Але таких учасників, які офіційно відправлять свої збройні сили в цю війну, може стати набагато більше.
Чому ж уряди не реагують? Тому що вони поки що не наважуються офіційно вступити у війну через те, що, з одного боку, суспільства прагнуть захисту, а з іншого — не готові повноцінно воювати. Люди дуже тяжко сприймають потенційні втрати та безпосереднє втягнення їхньої країни у війну. Тому поки що й відбувається це балансування на рівні «тисячного попередження» чи чергових «фіолетових ліній». Але це надзвичайно небезпечна ситуація.
— Як ви вважаєте, якою є логіка Путіна, чого він прагне і чи робиться це умисно?
— Росія робить це умисно. Думаю, що в окремих випадках вона точно діє цілеспрямовано, особливо це стосується проведення диверсій. Заліт дрона чи ракети ще можна вважати помилкою, тим паче що іноді складно однозначно стверджувати, чиї це були апарати, адже трапляються різні ситуації. Але що стосується диверсій на території країн-партнерів України — це однозначно цілеспрямована акція. Тому можна припустити, що частина дронів і ракет залітає на територію цих країн як елемент тиску на уряди, тестування громадської думки та прихованого шантажу: мовляв, що буде далі, якщо наступний дрон залетить у вашу надзвичайно важливу тепло- чи електростанцію, в оборонне підприємство чи до ключового продуктового ритейлера, що тоді з вами станеться? Отже, можу припустити, що частина цих дій є усвідомленою, а частина — випадковою, оскільки бойові дії тривають дуже близько від кордонів і частина засобів ураження залітає, очевидно, ненавмисно.
Як раніше повідомляв From-UA, 30 вересня російський безпілотник залетів на територію Молдови і вибухнув поблизу населеного пункту Бренешть, приблизно за 50 км від Кишинева. В результаті інциденту ніхто не постраждав.