Днями народний депутат Олексій Гончаренко опублікував на сайті «Українська правда» резонансний мирний план, у якому заявив, що Україна не здатна перемогти Росію у війні на виснаження і має розпочати переговори про нейтралітет та припинення вогню. Нардеп запропонував вирішувати питання з Росією поетапно — через секторальні угоди щодо енергетики, логістики та безпеки. Ідею «померти всією країною» заради членства в НАТО він назвав абсурдною, а найскладнішим питанням, яке варто обговорювати після інших домовленостей, назвав Донбас. Окремо Гончаренко запропонував поширити на російську мову ті самі правила, які Україна запроваджує для інших мов меншин у рамках європейських вимог. Фракція «Європейська солідарність», до якої входить Гончаренко, поспішно відмежувалася від його заяв, наголосивши, що мир не може означати капітуляцію. В експертному середовищі розгорілися дискусії щодо того, чим насправді є ці кроки — особистим політичним стартапом депутата, зондуванням суспільних настроїв чи початком глибоких трансформацій на українському політичному полі.
Інтернет-видання From-UA.org звернулося до керівника аналітичного центру «Третій сектор», політологу Андрію Золотарьову з проханням прокоментувати останні заяви Олексія Гончаренка, оцінити його політичні перспективи та відповісти, чи не є ці кроки роботою на користь російської пропаганди.
— Я не думаю, що це робота на користь російської пропаганди. Власне, це робота Гончаренка на свою власну політичну перспективу. Адже ні для кого не секрет, що по всій країні розгорнуто «Гончаренко-центри», а це справа досить дорога. По суті, перед нами зародок нового політичного проєкту. Як саме називатиметься ця партія — поки що питання. Можливо, він приєднається до ще не створеної партії Терехова та Кіма, але в будь-якому разі до потенційних засновників нового проєкту він може прийти не з порожніми руками, а з ім’ям та інфраструктурою, що коштує чимало.
Тому я не думаю, що тут має місце російська пропаганда. Якщо ми проаналізуємо те, що він пропонує, то це, по суті, копіювання ідей, які обговорюють Віткофф і Кушнер. Зверніть увагу: там же аналогічні пропозиції. Якщо не можна вирішити велику проблему відразу й повністю, її потрібно розбити на сектори: енергетика, зернове перемир’я тощо. Це саме той підхід, якого дотримуються американці.
Тому я думаю, що, можливо, він отримав якийсь захисний документ і все узгодив. Олексій — людина, яка хоч і намагається іноді видавати себе за буйного, але насправді є надзвичайно кон’юнктурною та обережною. Не думаю, що він перетворився на відвертого авантюриста й пішов ва-банк, не забезпечивши собі тилу. Він вміє добре рахувати.
Судячи з усього, це імпровізація, але зверніть увагу: публікація з’явилася на сайті «Української правди». А «Українська правда», як відомо, — це правда, але зовсім не українська, а точніше — правда пана Фіали. Подібно до того, як Washington Post називають правдою на Потомаку і вона слугує орієнтиром для неоконсерваторів Демократичної партії, точно так само для грантових активістів і публіки зі «світлими обличчями», яка розповідає нам про правильні реформи, «Українська правда» є орієнтиром.
Так само, як радянські люди читали передову статтю газети «Правда», щоб звіритися з Генеральним курсом, у нас читають «Українську правду». Ця публікація набрала там 76 тисяч переглядів. У масштабах країни це небагато, адже та сама трешова «Труха» має охоплення в 10 разів більше. Але ключовий момент у тому, що текст з’явився саме на «Українській правді». Що ж тепер, «Українська правда» теж почала працювати на російську пропаганду? У чому б його не звинувачували, очевидно, у нього є тили.
— Йому стало тісно в «Європейській солідарності»?У чому полягає суть і як це можна пояснити?
— Йому потрібна була політична підтримка. Але ніщо не триває вічно: цей союз із «Європейською солідарністю» наближається до свого логічного завершення, і Олексій Гончаренко готується до самостійної політичної діяльності.
— Як ви гадаєте, хто прислухається до цих заяв? Чи будуть спроби підтримати Гончаренка, зважаючи на те, що за останні дні публічних виступів на його підтримку практично не спостерігається?
— Побоюються. Пам’ятають, як після перемоги Трампа Шевченко «виліз із окопу» і одразу ж отримав місце в «санаторії» у Діда Лук’яна.
Тому люди виявляють обережність. Але хто потенційно може прислухатися? Припустимо, ті самі Гетманцев чи Бужанський, які, в принципі, говорять приблизно те саме, але трохи обережніше й без конкретики. У міру погіршення ситуації в країні таких голосів ставатиме дедалі більше.
Як я розумію, найближчі кілька тижнів стануть піком повітряного наступу Російської Федерації. Схоже, Зеленського примушують до «непристойного миру» — до умов, які знівелюють його подальше політичне майбутнє. Відповідно, з’явиться безліч інших діячів і осіб, які розповідатимуть про те, що Зеленський припустився стратегічної помилки у 2022 році, що Україна була абсолютно не готова до війни на виснаження тощо. Я думаю, серед них буде й Олексій Гончаренко.
— Існує думка, що Гончаренко — маріонетка Офісу Президента, а ця заява була зроблена з метою зондування настроїв у суспільстві.Як ви прокоментуєте таку версію?
— Зондувати — цілком допускаю, з огляду на те, що досі у Гончаренка не було серйозних неприємностей. Зверніть на це увагу. Мій давній дніпровський знайомий Геннадій Балашов мешкав у США, у Маямі: здавалося б, життя склалося вдало, була нерухомість, що приносила пасивний дохід. І раптом — усе заморожено санкціями, кримінальна справа, людина не могла навіть комунальні платежі сплатити, інфаркт, і відвели в могилу. А в Олексія Гончаренка начебто все гаразд. Це справді наводить на підозри, оскільки Володимир Олександрович — людина не злопам’ятна, але, як правило, нічого не забуває.