Андрій Новак | Андрей Новак
27.10.2026 18:07
Читать на русском

Андрій Новак. Жорсткіші умови бронювання — це економічна помилка, яка уріже фінансування ЗСУ

В Україні готують нову модель мобілізації та бронювання військовозобов’язаних, яку планують розробити до 1 грудня 2026 року. Прем’єр-міністр Сергій Корецький заявив, що уряд прагне впорядкувати систему бронювання, скоротити кількість необґрунтовано заброньованих працівників і водночас не допустити падіння економіки. Серед запропонованих змін — розмежування статусу критично важливих підприємств та економічних критеріїв, зокрема рівня заробітних плат і відсутності податкових боргів. Також уряд опрацьовує механізм, за якого підприємства зможуть бронювати всіх працівників в обмін на зобов’язання регулярно залучати частину з них до військової служби. Водночас питання мобілізації та бронювання залишається одним із найчутливіших для українського бізнесу, який в умовах кадрового дефіциту має забезпечувати роботу економіки та сплату податків, необхідних для фінансування оборони.

Інтернет-видання From-UA.org попросило українського економіста, ученого та громадського діяча Андрія Новака прокоментувати заплановані зміни в системі бронювання та пояснити, якою має бути справедлива модель, що дозволить одночасно забезпечувати потреби армії й підтримувати економіку України.

— Те, що уряд України має намір змінити умови бронювання в бік більшої жорсткості, я вважаю в сьогоднішніх економічних умовах помилкою.

По-перше, самі умови бронювання й відстрочки у нас і так досить жорсткі станом на зараз. По-друге, українська цивільна економіка зараз має величезний кадровий голод.

Хочу нагадати, що саме з податків цивільної економіки фінансується воєнна економіка. Немає іншого джерела грошей у держави, ніж гроші платників податків — фізичних і юридичних осіб, які працюють і сплачують податки згідно з чинним податковим законодавством.

Якщо уряд робить будь-що, що звужує цивільну економіку, тим самим він звужує власне фінансування потреб воєнної економіки.

Тому завдання уряду насамперед — це щоб цивільна економіка максимально працювала, щоб рухалося все, що може рухатися, і ворушилося все, що може ворушитися, а не навпаки робити кроки для скорочень і звужень у цивільному секторі. Бо тоді буде звуження і скорочення фінансування потреб оборони та потреб армії під час війни.

Навіть ті зовнішні борги і кредити, які бере Україна, це все одно державний борг. А державний борг, як і будь-які державні витрати, держава оплачує з єдиного джерела надходжень — з грошей платників податків. У держави немає інших грошей, ніж гроші платників податків.

Тому навіть державний борг — це ті державні витрати в наступних роках у майбутньому, які все одно буде оплачувати платник податків: юридичні й фізичні особи. Немає іншого джерела.

Тому будь-які форми, будь-які методи, які звужують і скорочують цивільну економіку, це скорочення фінансування потреб оборони і потреб армії під час війни.

Якщо уряд цього не розуміє і ситуацію оцінює лінійно, тут треба керівників уряду садити за парти, може, не першого, а десь другого курсу навчання у вишах на економічних спеціальностях, щоб вони зрозуміли суть економічних процесів: як вони відбуваються, звідки беруться гроші в держави, з яких вона потім фінансує всі свої потреби і, зокрема, потреби оборони під час війни.

— Пане Андрію, минув уже певний час для того, щоб оцінити роботу уряду. Як ви оцінюєте діяльність нинішнього Кабміну та які його плюси й мінуси бачите на сьогодні?

— На сьогодні я можу охарактеризувати цей уряд, як і попередній: це уряд із характеристикою «чего изволите?».

Жодної власної ініціативи, жодних власних ідей, жодної навіть програми діяльності уряду. Я вже не говорю про таку фантастику, як стратегія економічного розвитку України.

Навіть якоїсь антикризової програми на час війни від діючого уряду, як і від попереднього, ми з вами так і не бачили й не бачимо.

А бачимо просто виконання того, на що йде запит з Офісу Президента.

— Наскільки це ризиковано для економіки країни, коли працює такий фактично ручний уряд від Офісу Президента?

— Для цього існує поняття балансу влад. Влада, якщо ми претендуємо на статус демократичної країни, в будь-якому разі не повинна концентруватися в одних руках, в одному місці чи в одному органі.

Розподіл влад, розподіл функцій і повноважень відповідно до законодавства, до інституційних повноважень — це основний принцип демократії, який відрізняє демократію від автократії чи диктатури.

А в нас, на жаль, це не тільки хвороба цієї влади — це всі попередні влади, можливо, крім короткого півторарічного періоду помаранчевої влади. Всі інші влади до того і після того характеризувалися тією чи іншою формою авторитаризму і диктаторських методів та підходів, коли уряд — це «чего изволите?» для Офісу чи Адміністрації Президента. Так само, як і Національний банк України — також «чего изволите?».

А так не повинно бути в демократичній країні. У демократичній країні має бути розподіл влад відповідно до повноважень, якими наділені її інституційні органи згідно із законодавством України.