27 жовтня між Україною та Росією розпочався режим тиші в районі окупованих Олешок на Херсонщині. Про домовленість повідомила перша леді США Меланія Трамп, а координують її омбудсмани двох країн, Дмитро Лубінець і Яна Лантратова. Лубінець заявив, що протягом понад 75 годин жодна зі сторін не порушила режим тиші, і назвав це безпрецедентним для такої ділянки фронту з 2022 року. До Олешок українська делегація дісталася через територію Росії, за повідомленнями медіа, омбудсман прибув до Гомеля і звідти полетів разом із російськими посадовцями. Режим тиші має діяти до 22:59 неділі, 1 листопада.
Інтернет-видання From-UA.org звернулося до українського політолога, политичного експерта та директора Українського інституту політики Руслана Бортніка з проханням прокоментувати таке локальне перемир'я та відповісти, чи можуть такі події запустити більш масштабні глобальні процеси.
— Такі домовленості показують, що сторони можуть домовлятися і можуть дотримуватися цієї угоди. Більше того, навіть українська політична та військова делегація може відвідати території Росії для реалізації цих домовленостей. Все можливо: те, що раніше вважалося неможливим, виявляється цілком реальним, і ситуація навколо Олешок це чітко показала.
Проте запуск якихось глобальних масштабних процесів на цій основі, на мою думку, все ж таки малоймовірний. Треба чітко розуміти, чим є Олешки. Це демонстраційний захід, орієнтований на Білий дім, Меланію Трамп, Папу Римського та міжнародну спільноту. Обидві сторони намагаються показати, що вони виступають за мир і за людей, але це перш за все політична демонстрація.
Повторення подібних демонстративних дій у певних окремих точках цілком можливе. Однак екстраполяція досвіду Олешок на всю лінію фронту наразі майже неможлива. Адже, незважаючи на цю демонстрацію, жодна зі сторін не готова йти на поступки, необхідні для припинення активної фази бойових дій, тому й самі бойові дії триватимуть далі. Це лише демонстраційні кроки, які, можливо, час від часу повторюватимуться, але розраховувати на масштабування цього, на жаль, надзвичайно позитивного досвіду поки що не варто.
— А на якій фазі наразі перебуває переговорний трек? Зважаючи на те, що зараз топчиновники летять через Білорусь, чи може Лукашенко знову зіграти певну роль, як це було за часів Мінського процесу?
— Наразі переговорний трек роздвоївся. З одного боку, це українсько-російські технічні переговори (можливо, за участі американців), які можуть відбутися в Абу-Дабі. З іншого боку, це запланована зустріч Путіна і Трампа в рамках саміту АТЕС 18–19 листопада з можливим повторенням цього досвіду під час саміту G20 в Маямі у грудні цього року.
Отже, ми спостерігаємо роздвоєння переговорного процесу. Технічний трек є важливим, проте чекати від нього проривних рішень не варто — це будуть уже четверті подібні тристоронні переговори за цей рік між сторонами.
Стратегічно ж саміти АТЕС та у майбутньому в Маямі створюють для України загрозу нових змов, угод та початку геополітичних домовленостей безпосередньо між Росією та США. Разом із тим сам переговорний процес не означає зупинки бойових дій і навіть не наближає нас до цього сьогодні. Без готовності йти на глибокі компроміси та без демонстрації поступливості як з боку Росії, так і з боку України припинення бойових дій наразі неможливе. Саме тому переговори триватимуть паралельно з війною.
При цьому очевидна мета Росії полягає в намаганні реалізувати свою ракетну та дронову карту протягом цієї зими, аби навесні наступного року ввійти в переговори з ще сильніших позицій.