11 червня в Одесі відбувся саміт "Україна - Південно-Східна Європа", який зібрав президента Молдови Маю Санду, президента Румунії Нікушора Дана, президента Чорногорії Якова Мілатовича, прем'єр-міністра Греції Кіріакоса Міцотакіса, прем'єр-міністра Хорватії Андрія Пленковича, прем'єр-міністра Болгарії Росена Желязкова, спікерку парламенту Албанії Елізу Спіропалі, першого віцепрем'єр-міністра Північної Македонії Ізета Меджіті та віцепрем'єр-міністра - міністра закордонних і європейських справ Словенії Таню Файон.
На саміті президент Володимир Зеленський зробив низку гучних і тривожних заяв. За його словами, Росія має намір не просто утримувати окуповані території, а йти далі - у бік Одеси і аж до самого кордону з Молдовою та Румунією.
"Це красиве місто - мішень. Росія хоче знищити його, як знищила десятки інших населених пунктів. Їхні плани - дійти до кордону з Молдовою та Румунією", - наголосив Зеленський. Він додав, що Україні необхідний не тільки захист тут і зараз, а й гарантії на майбутнє - щоб такий сценарій більше ніколи не міг повторитися.
За словами президента, Росія використовує весь арсенал гібридного тиску - від військового до інформаційного. Він нагадав про втручання Москви у справи Балкан, маніпуляції в Румунії та багаторічну дестабілізацію Молдови. Усе це - частина стратегії хаосу, який Росія експортує в Європу.
"Якщо Європа програє в Молдові цього року - це стане сигналом для Путіна, що можна йти далі. Що можна забирати в країн Європи їхні ресурси, їхній суверенітет і навіть їхню історію", - заявив Зеленський, наголошуючи: зараз особливо важливо підтримувати курс Молдови на європейську інтеграцію.
Президент також наголосив, що Кремль не бачить в Україні державу - лише територію, ресурси та плацдарм для нових вторгнень. "Путін не хоче завершувати цю війну. Він залишається політично живим, поки може битися і домінувати над своїми союзниками", - резюмував Зеленський.
Ці заяви прозвучали на тлі загрози повітряних атак, що зберігається, складної ситуації на фронті та нестабільної міжнародної підтримки. Україна потребує не лише зброї, а й стратегічних рішень, щоб не залишитися сам на сам із ворожим реваншизмом.