Путін 1 серпня назвав дві умови для припинення вогню в Україні. "Я готовий закінчити війну на умовах, які були в червні 2024-го... Вогонь припиниться в той момент, коли Україна повністю виведе війська з території Запорізької та Херсонської областей, а також із "ДНР" (терористична організація) і ЛНР (терористична організація) у межах їхніх адміністративних кордонів", - заявив він.
Пізніше Путін несподівано для багатьох заговорив про компроміси з Україною. Це сталося на прес-конференції на Валаамі 1 серпня. Але все не так просто. Пом'якшення риторики - не жест доброї волі, а прямий результат тиску: Індія зупинила закупівлю російської нафти, а США поставили ультиматум.
Індія - найбільший покупець російської нафти, і її відмова вдарила Кремлю в найболючіше місце. Тут же втрутився Дональд Трамп, який, схоже, впевнено йде до другого терміну. Він озвучив Путіну ультиматум: десять днів на те, щоб припинити агресію. В іншому разі - економічний зашморг.
Після цього диктатор РФ став обережнішим на публіці. Він заявив, що не проти говорити про "безпеку не тільки Росії, а й України". Мовляв, українська делегація озвучила таку думку, і він "загалом" із нею згоден. Щоправда, із застереженням: переговори мають бути таємними, без камер і без "політичного тріску".
Але в тих самих заявах Путін не втримався від звичного - звинуватив Україну, пригрозив, виправдав вторгнення. Тобто зробив те, що завжди. Однак факт залишається фактом: риторика змінилася. Не кардинально, але помітно. І привід тут один - страх перед економічним крахом і повною ізоляцією.
Путін говорить про мир, коли нафта перестає текти, а санкції починають душити. Не тому що хоче, а тому що вже не може інакше.