Російська цивільна авіація, яку Кремль намагається представити як приклад технологічної незалежності, опинилася на межі виживання. Причина проста: майже всі ключові системи літаків виготовлені на Заході, а під санкціями офіційне обслуговування цих вузлів неможливе. Про це повідомляє Служба зовнішньої розвідки України..
Літаки SSJ-100 досі літають на французьких двигунах SaM146. Російські авіакомпанії не можуть їх обслуговувати за правилами, тому що санкції перекрили доступ до сервісу. У цих машин постійні проблеми з системами управління, шасі, а ремонт тримається на «донорських» запчастинах — розбиранні інших літаків.
Паралельно буксує і так звана імпортозаміщена версія SSJ-NEW. У ній потрібно замінити 64 вузли, але проект досі не пройшов сертифікацію. Терміни запуску вже переносили кілька разів, і тепер говорять про 2026 рік — без будь-яких гарантій, що машина взагалі піде в серію. Те ж саме стосується середньомагістрального МС-21: його масового випуску просто не видно.
Модель МС-21-300 колись могла отримати дозвіл на серійне виробництво, але після початку агресії проти України проект фактично заморозили — літак використовував американські двигуни Pratt & Whitney PW1000G. Версію МС-21-310, де обіцяли замінити 70 західних вузлів, досі намагаються довести до ладу. Російські виробники так і не змогли замінити ключові системи — обмерзання, туалетний модуль, систему попередження зіткнень, метеолокатор і електроживлення. Крім того, дальність оновленої версії впала з 6 400 до 3 830 км — майже вдвічі.
У сегменті турбогвинтових літаків ситуація не краща. Замість того щоб реально замінити Ан-24 і Ан-26, Росія просто «продовжує термін служби» старим машинам на папері, фактично ігноруючи безпеку пасажирів. Проект «Байкал», який повинен був стати новою робочою конячкою, визнали невдалим, хоча фінансування досі триває.
І все це складається в неприємний прогноз. Глава «Росавіації» Дмитро Ядров заявляє, що до 2030 року Росії доведеться списати близько 340 літаків: 230 своїх і 109 імпортних. Серед них будуть і сучасні SSJ-100, зібрані на базі західних технологій, до яких зараз немає доступу для обслуговування.
У підсумку російська цивільна авіація стрімко втрачає стійкість. Імпортозаміщення існує тільки на папері, а реальні літаки — на межі списання.