Проект «Хочу жити» опублікував унікальні цифри, які показують реальне обличчя армії окупантів.
У Координаційному штабі повідомляють, що щотижня в полон добровільно або в бою здаються від 60 до 90 росіян, а в пікові моменти, як це було під час Курської операції, число перевищувало 350 осіб.
Найбільш врожайними на полонених стали Покровський напрямок, Бахмут і Запорізька область. Цікаво, що з літа 2023 року російські солдати потрапляють у полон значно частіше, ніж наші захисники, що ламає всі кремлівські міфи про перевагу.
Якщо подивитися на типового російського полоненого в 2025 році, картина виходить гнітюча. Це рядовий контрактник, часто набраний у в'язниці або через приватні військові компанії.
«Типовий російський військовополонений це: 83% - рядовий склад; 13% - сержанти; майже 3% - офіцери; вік - від 18 до 65 років; близько 76% - контрактники (включаючи завербованих у в'язницях і ПВК); 19% - мобілізовані; майже 5% - строковики», - стверджують у Координаційному штабі.
Багато хто з них має багатий кримінальний досвід: 40% сиділи за крадіжки, наркотики і навіть вбивства. Освіта теж кульгає — майже третина не закінчила школу, а вища освіта є лише у жменьки людей.
У 2025 році в списках полонених різко побільшало екзотики: тепер 7% всіх затриманих — це іноземці з 40 країн світу, яких Москва вербує пачками. При цьому Кремль демонструє відвертий расизм і цинізм під час обмінів. Росія забирає переважно етнічних росіян, бажано здорових і тих, хто пробув у полоні недовго. Хворі на ВІЛ, туберкульоз, а також строковики та іноземні найманці Москві не потрібні — їх роками залишають в Україні, відмовляючись від обміну «всіх на всіх».
Доля тих, кому вдалося повернутися до РФ, часто виявляється короткою і трагічною. Відомо про сотні колишніх полонених, яких російське командування відразу після обміну знову кинуло на фронт, де вони загинули або зникли безвісти.
Є й унікальні випадки: кілька російських солдатів примудрилися потрапити в український полон уже вдруге. Це зайвий раз доводить, що для російського керівництва їхні солдати — лише витратний матеріал, цінність якого зникає відразу після виходу з ладу.