На полях саміту в Парижі лідери країн «Коаліції бажаючих» представили амбітний план, який повинен стати бронею для України після закінчення війни. Спецпосланець США Стів Віткофф бадьоро відрапортував, що протоколи безпеки практично завершені, а кінець війни має бути остаточним і безповоротним. Він не скупився на похвалу на адресу Володимира Зеленського, створюючи картинку ідеальної єдності.
Однак диявол, як завжди, криється в деталях, які вдалося розкопати журналістам Politico. Виявилося, що Вашингтон навідріз відмовився підписувати спільну декларацію коаліції, а з тексту документа раптово зникли найважливіші слова.
За даними видання, у фінальній версії плану більше немає жодного слова про пряму участь американців у багатонаціональних силах. Більше того, зникло положення про те, що США зобов'язані підтримати європейців, якщо на них нападуть на українській землі. Всі згадки про логістичну та розвідувальну допомогу з боку США, так званий «бекстоп», просто вирізали. На тлі того, як Дональд Трамп фонтанує ідеями про купівлю Гренландії і робить інші різкі випади, європейські лідери серйозно занервували, розуміючи, що в разі реального замесу вони можуть залишитися з Росією один на один.
Віткофф майстерно уникав прямих запитань про витівки Трампа, лише запевняючи всіх навколо, що президент рішуче підтримує протоколи безпеки. «Трамп рішуче підтримує протоколи безпеки і США будуть поруч з Україною», — заявив спецпосланець. Зеленський, розуміючи хиткість таких запевнень, резонно зауважив, що будь-які гарантії не варті й ламаного гроша, якщо вони не будуть офіційно підкріплені рішеннями Конгресу США. Українська сторона наполягає на юридичній броні, а не просто на чесному слові американського лідера.
Сам план коаліції виглядає переконливо, принаймні, на папері. Він передбачає введення європейських військ у Західну Україну, подалі від поточної лінії фронту, щоб створити там зону безпеки і підтримувати ЗСУ в довгостроковій перспективі. Великобританія і Франція вже щосили б'ють копитом, заявляючи про готовність направити свої контингенти. А ось Німеччина традиційно обережна. Канцлер Фрідріх Мерц натякнув, що не виключає участі Бундесверу, але тільки якщо на це дасть добро парламент і гармати дійсно замовкнуть.
При цьому єдність коаліції все ще залишається мрією: Греція вже відкрито заявила, що відправляти своїх солдатів не буде, обмежившись лише спостереженням у морі. Виходить дивна картина: Європа робить рішучий крок до відповідальності за українську безпеку, але при цьому з побоюванням озирається на Вашингтон. Поки американці акуратно дистанціюються від прямих зобов'язань, доля українського миру висить на тонкій нитці європейської рішучості, яка без підтримки США може виявитися занадто крихкою перед обличчям Кремля.