Наразі в Німеччині перебувають щонайменше 320 тисяч українських чоловіків, і, незважаючи на явне роздратування частини німецького суспільства, висилати їх на батьківщину поки не планують.
Про це пише DW з посиланням на офіційну відповідь німецького уряду на запит партії "Альтернатива для Німеччини" в січні 2026 року. Згідно з офіційними даними на 31 жовтня 2025 року, в країні перебувало понад 328 тисяч українських чоловіків, при цьому чиновники визнають, що не мають точної інформації про те, скільки з них підлягають мобілізації згідно з українським законодавством.
Статистика показує, що з цього числа 87 тисяч осіб — це молоді люди віком від 18 до 24 років, які за чинним законодавством України не призиваються. Чоловіків основного мобілізаційного віку (від 25 до 45 років) нарахували 168 тисяч, а ще 73 тисячі — це громадяни від 46 до 60 років. Про людей пенсійного віку даних немає.
На тлі цих цифр опозиційні сили, включаючи ХСС і особисто канцлера Фрідріха Мерца, все частіше закликають переглянути міграційну політику і «мотивувати» чоловіків повертатися для захисту своєї країни.
Проте уряд Німеччини у своїй відповіді АдГ чітко визначив юридичні рамки: депортація можлива тільки для осіб, які не мають легальних підстав для перебування у ФРН, або за рішенням суду в рамках кримінального переслідування.
Німецьке законодавство прямо виключає можливість видачі іноземця на батьківщину тільки на підставі того, що він ухиляється від військового призову у себе вдома. Більш того, для такої процедури необхідний спеціальний міждержавний договір про видачу ухильників, якого між Берліном і Києвом на сьогоднішній день не існує.
Ситуація ускладнюється тим, що статус тимчасового захисту для українців у Німеччині був автоматично продовжений до 4 березня 2027 року. Це означає, що навіть за найсильнішого політичного тиску з боку консерваторів, масове примусове відправлення українських чоловіків додому у 2026 році залишається юридично неможливим.
Хоча в Бундестазі і лунають пропозиції замінити соціальні виплати (Bürgergeld) більш скромною допомогою для тих, хто відмовляється працювати або повертатися, право на притулок для цієї категорії громадян залишається непорушним. Таким чином, німецька бюрократія вкотре підтвердила: міжнародне право і внутрішні регламенти ФРН на даний момент є вищими за поточні політичні запити щодо поповнення української армії.