Головний сержант «Джек» з 72-ї бригади розповів про свій шлях від добровольця Нацгвардії до фронтових боїв на Донбасі та Харківщині. Його історія показує, якою ціною дається кожен трофей і що означає бути сержантом на війні. Його розповідь опублікували на каналі бригади у Facebook.
Службу «Джек» почав ще у 2015 році добровольцем у Нацгвардії, а до 2021-го працював в артилерійській розвідці. Коли почалося повномасштабне вторгнення, намагався повернутися до рідної бригади в Гостомелі, але отримав відповідь: «Ти туди вже не доїдеш». Тоді він приєднався до 72-ї бригади.
Перші бої пройшли на Київщині, далі були Чернігівщина, Сумщина та Харківщина. На Харківському напрямку бійці брали участь у штурмі Козачої Лопані. З травня 2022 року «Джек» воював на Донбасі: Лисичанськ, Ниркове, Врубівка, Бахмут, Вуглегірська ТЕС, Кодема. Пізніше — Вугледар і Водяне.
Найяскравіший спогад — штурм шахти: «Спочатку по нас відпрацювали „Сонцепьоки“, потім дали два пакети „Градів“, ще шість БМП — і вони вже до нас у двері заходять», — згадує «Джек». Вперше він зіткнувся з ворогом на відстані близько 100 метрів. Один із побратимів «пішов лише з гранатами»: закинув і вийшов. Після бою українські військові захопили трофеї та взяли сімох полонених для обміну, при цьому втрат серед своїх не було.
«Там я взяв АК-12 останньої модифікації. Але за кожним трофеєм стоїть біль — за ці роки війни багато друзів загинуло», — додає сержант.
Нині «Джек» — головний сержант взводу. Він відповідає за піхоту, логістику та боєприпаси, тримає під контролем усе, що дозволяє підрозділу залишатися боєздатним на фронті.