Незважаючи на постійні штурми і концентрацію сил, російська армія не здатна швидко захопити всю Донецьку область. При поточному темпі наступу на це піде не менше двох років.
Таку оцінку під час спеціальної сесії Київського форуму з безпеки дали співзасновники аналітичного проекту DeepState Руслан Мікула та Роман Погорілий, повідомляє Укрінформ.
За їхніми даними, зараз під окупацією перебуває 78% області. До повномасштабного вторгнення Росія контролювала 32,3%.
За 2022 рік захопила ще 24,4%.
З 2023 року по сьогодні — 21,8%.
Під контролем Сил оборони залишається 21,5% території.
Якщо ж брати темпи просування саме 2025 року як найбільш показові, підрахунки дають конкретну цифру.
«Якщо взяти темпи 2025 року, адже він є показовим, то противнику знадобиться мінімум 742 дні або близько 2 років для того, щоб окупувати Донецьку область повністю», — зазначив Мікула.
Тобто навіть при постійних атаках і чисельній перевазі мова йде не про місяці, а про довгу і вкрай витрату для ворога війну на виснаження.
Погорілий додав, що багато хто очікував падіння Покровська ще «до Нового року». Але цього не сталося. Північні околиці міста, як і Мирноград, залишаються під контролем українських захисників.
І це при тому, що саме тут Росія зосередила максимальні сили — понад 100 тисяч військових.
Однак навіть такою групою ворог не може прорвати оборону і взяти ключові міста.
Експерти визнають: рано чи пізно росіяни будуть намагатися просуватися далі. Їхня наступна мета — не тільки самі населені пункти, а насамперед українська логістика. Удари по дорогах, постачанню, маршрутах підвезення — все, щоб ускладнити оборону.
Головні бої за область, за прогнозом аналітиків, розгорнуться навколо Слов'янська і Краматорська.
Але головний висновок для них зараз інший: швидкість наступу РФ занадто низька, а ціна — занадто висока.
«Ми прогнозуємо щонайменше два роки боїв, протягом яких вони втратять колосальну кількість особового складу, техніки та інших ресурсів», — резюмували експерти.
Інакше кажучи, Донецька область для Кремля перетворюється не на «швидку перемогу», а на довгу м'ясорубку, де кожен кілометр дається ціною великих втрат, а українська оборона продовжує триматися.