Ситуація в російському прикордонні остаточно вийшла з-під контролю Кремля, перетворивши лояльних держслужбовців на прихованих ворогів режиму. За даними партизанського руху «Атеш», який посилається на свого агента в одній з районних адміністрацій Брянщини, невдоволення діями Москви переросло в справжній саботаж.
Логіка місцевої влади проста: армія РФ обстрілює Україну, отримує у відповідь удари, які руйнують інфраструктуру Брянська, а захистити її ніхто не може. Усвідомивши, що Москва кинула їх напризволяще під загрозою повного блекауту, чиновники почали вставляти палиці в колеса власній військовій машині.
Методи брянських «тихих партизан» виявилися напрочуд ефективними завдяки бюрократичній системі РФ. Тепер підрозділам путінської армії доводиться чекати тижнями, а іноді й місяцями, щоб просто зареєструвати частоти для систем радіоелектронної боротьби (РЕБ).
Виділення приміщень під військові потреби гальмується на кожному етапі, а будь-які акти прийому-передачі документів «зависають» у кабінетах. Кожна така затримка пояснюється стандартною і знущальною фразою: «З технічних причин».
Однак саботаж зайшов набагато далі паперової тяганини. У прикордонних районах у окупантів почав масово «падати» мобільний зв'язок саме в ті критичні моменти, коли проводяться важливі військові операції. Місцеві вузли зв'язку раптово йдуть на профілактику або ремонт, залишаючи підрозділи без координації та управління. Це створює ідеальні умови для успішної роботи ЗСУ, поки російські офіцери намагаються додзвонитися хоч кудись через непрацюючі вишки.
У русі «Атеш» підкреслюють, що режим Путіна власноруч виростив цього «внутрішнього ворога». Представники адміністрації на місцях втрачають залишки віри в московське керівництво, яке знаходиться далеко і в безпеці, поки Брянська область перетворюється на сіру зону. Коли чиновники розуміють, що їхнє благополуччя і життя залежать не від указів з Кремля, а від того, наскільки швидко закінчиться війна, вони починають діяти проти системи. Таким чином, армія окупантів опиняється в пастці, де фронт перед ними, а глухий опір — за спиною.