Надії на те, що Спортивний арбітражний суд (CAS) стане на бік здорового глузду і скасує дискваліфікацію українського скелетоніста Владислава Гераскевича, зруйнувалися о 17:15 за місцевим часом.
Як повідомляє «Суспільне Спорт», арбітраж у Лозанні повністю відхилив позов атлета проти Міжнародного олімпійського комітету та Міжнародної федерації бобслею і скелетону (IBSF).
Весь світ спостерігав за цим процесом, який мав показати, чи є місце людській гідності в сучасному спорті, але судді вважали за краще суворо дотримуватися букви бюрократичних гайдлайнів. Тепер Владислав офіційно залишається поза змаганнями Олімпіади-2026, а його голос, що закликав до миру і підтримки України, визнаний «недоречним» для місця проведення Ігор.
Позиція суду виявилася гранично сухою і прагматичною, не залишаючи простору для маневру. Генеральний секретар CAS Метью Рід фактично підтвердив, що атлетам дозволено мати свою думку, але тільки за межами спортивних арен.
«Ми підтверджуємо, що свобода самовираження дозволена на Олімпіаді, але не в місці змагань. Суддя вислухала аргументи обох сторін і прийняла рішення відповідно до гайдлайнів МОК», — повідомив він пресі. Таким чином, суд провів чітку межу: поки на твою країну падають ракети, на стадіоні ти повинен зображати «нейтрального» професіонала, інакше ризикуєш кар'єрою.
Сам Владислав Гераскевич не приховував свого розчарування таким результатом справи. Для спортсмена, який вкладав всю душу в боротьбу не тільки на льодовому треку, але і на інформаційному фронті, це рішення стало болючим ударом. У коментарі агентству Reuters він лаконічно, але влучно висловив своє ставлення до подій у залі суду. «Ми розглянемо наші наступні кроки», — сказав він, додавши, що Спортивний арбітражний суд «нас підвів».
Ці слова звучать як вирок всій системі спортивного правосуддя, яка виявилася не готовою захистити атлета від політичного тиску з боку МОК.
Незважаючи на поразку в суді, ця історія вже вписана в літопис боротьби українського спорту за свою ідентичність. Адвокати Гераскевича і сам спортсмен тепер стоять перед складним вибором: змиритися з вердиктом або продовжувати боротьбу в інших інстанціях, якщо це ще можливо.
Вечір у Лозанні став темним моментом для олімпійського руху, показавши, що правила «нейтральності» на практиці працюють як інструмент цензури. Владислав Гераскевич йде з цього етапу з високо піднятою головою, але без олімпійської ліцензії, залишаючи світову спільноту сперечатися про те, де насправді повинна закінчуватися політика і починатися людяність.