запуск платформы

Технологічна гонка під час війни виходить на рівень стратосфери, де Росія намагається компенсувати свою безпорадність у космосі. Відомий експерт і радник міністра оборони Сергій (Флеш) Бескрестнов повідомив у Телеграм про початок випробувань проекту «Барраж-1».

Це спеціальні стратосферні платформи, які розробила компанія «Аеродроммаш» спільно з університетом імені Баумана. Перший запуск апарату, здатного піднімати до 100 кг вантажу на висоту 20 кілометрів, росіяни вже назвали успішним.

Головна мета окупантів — налагодити мережу зв'язку стандарту 5G NTN, що фактично має стати їхньою власною альтернативою терміналам Starlink, доступ до яких вони втратили.

Найцікавіше в цій конструкції — система управління. Платформа не просто дрейфує, вона використовує пневматичний баласт для зміни висоти, щоб «ловити» потрібні повітряні потоки. За словами розробників, це дозволяє апарату маневрувати і утримувати задану позицію над певною територією.

«Розміщення передавачів на такій висоті дозволить забезпечити швидкісним інтернетом величезні території, де будівництво наземних вишок неможливе», — хваляться в РФ.

Для військових це означає можливість координувати удари і забезпечувати стабільний зв'язок для підрозділів там, де звичайні засоби РЕБ або відсутність інфраструктури раніше заважали окупантам.

Сергій Флеш застерігає, що цей експеримент має далеко не тільки мирне призначення. Він нагадав, що концепція використання стратосферних куль для бомбардувань розроблялася в СРСР ще з часів холодної війни. Зараз такий дрейфуючий аеростат може служити ідеальним ретранслятором або «літаючою базовою станцією».

Перевага в тому, що на висоті понад 20 км літаки вже не літають, а об'єкт може годинами або навіть днями висіти над нашою територією, залишаючись важкою мішенню для звичайних засобів ППО.

Для України цей виклик стає пріоритетним у 2026 році. Нам потрібно терміново вдосконалювати засоби виявлення таких об'єктів і методи їх знищення. Як зазначив експерт, системи типу С-300 теоретично можуть досягати цілей на висотах до 30 км, однак витрачати дорогі дефіцитні ракети на повітряні кулі — сумнівна стратегія.

Тому нашим інженерам доведеться шукати дешевші та ефективніші способи, як «приземлити» російські стратосферні амбіції, поки вони не перетворилися на постійну мережу зв'язку для ворога над нашими головами.