Кремлівська машина дезінформації включила форсаж, намагаючись переконати світову спільноту в тому, що опір України марний. Основна мета цієї інформаційної атаки — західні політики, яких Москва хоче змусити сумніватися в доцільності подальшої підтримки Києва.
Як повідомляє у звіті Інститут вивчення війни (ISW), аналітики детально розібрали, як російська риторика розходиться з об'єктивною реальністю на полі бою. Офіційний Київ і незалежні спостерігачі фіксують: Москва більше дбає про створення красивої картинки «великих перемог», ніж про правдиве висвітлення ситуації на фронті.
Цифри, якими оперує Генштаб РФ, виглядають вражаюче тільки в телевізійних сюжетах.
З початку 2026 року російські військові чиновники рапортують про захоплення сотень квадратних кілометрів і десятків населених пунктів. Однак експерти ISW наводять набагато скромнішу і приземленішу статистику. За їхніми даними, фактичне просування російської армії з січня склало близько 570 квадратних кілометрів, а кількість зайнятих поселень не дотягує і до двох десятків. Навіть там, де Кремль заявляє про контроль над «більшою половиною» стратегічних міст, реальність виявляється набагато прозаїчнішою — окупанти змогли зачепитися лише за невеликі околиці.
Особливе фіаско пропаганди помітно на південному фронті. На запорізькому напрямку, де кремлівська верхівка розповідає про «стабільний наступ», реальний прогрес російських військ виявився мінімальним. Більше того, українські сили в ході успішних контратак змогли повернути під свій контроль частину раніше втрачених територій, що повністю нівелює бравурні звіти Москви.
Аналітики пояснюють цей феномен просто: російському командуванню життєво важливо подавати захоплення будь-якого крихітного села як грандіозний стратегічний успіх, щоб підтримувати міф про непереможність.
Однак за кожен цей «паперовий» кілометр російська армія платить жахливу ціну. За оцінками Інституту вивчення війни, на кожен квадратний кілометр захопленої української землі припадає по кілька десятків убитих і поранених російських солдатів.
Темпи просування залишаються вкрай низькими, а ресурси спалюються в «м'ясних штурмах», які не приносять очікуваного оперативного прориву. Таким чином, інформаційний шум Кремля — це лише спроба приховати стратегічний тупик і величезні втрати за ширмою гучних, але порожніх заяв.