Ситуація на четвертому році повномасштабного вторгнення досягла тієї точки, яку експерти називають фазою тотального виснаження. Це стосується всього: ресурсів армії, політичної волі міжнародних партнерів і, що найважче, громадського терпіння.
Шеф-редактор німецького видання Bild Пауль Ронцхаймер, який уважно стежить за подіями в Україні, опублікував досить похмурий аналіз того, що відбувається.
Він цитує одного з українських високопоставлених чиновників, який без зайвих дипломатичних прикрас описав стан справ фразою: «ситуація чортова погана». Схоже, що час легких рішень безповоротно минув, а мирний процес, на який багато хто покладав надії, остаточно зайшов у глухий кут.
Недавні зустрічі в Женеві лише підтвердили побоювання аналітиків: домовитися зараз практично неможливо. Росія не збирається відступати від своїх загарбницьких планів і продовжує наполягати на контролі над усією Донецькою областю. Україна ж, у свою чергу, твердо стоїть на захисті територіальної цілісності. Ронцхаймер зазначає, що «російська сторона наполягає на Донецькій області. Україна категорично відкидає територіальні поступки.
Однак Зеленський намагається зберегти дипломатичний процес». При цьому президент України чітко окреслив свої «червоні лінії», які виключають будь-які компроміси за рахунок суверенітету країни. Для Києва важливе не просто припинення вогню, яке дасть ворогу перепочинок, а довгострокові та обов'язкові гарантії безпеки.
Однак тиск відчувається не тільки з боку фронту, але і з боку найближчих союзників. Навіть чинна адміністрація США, за даними журналіста, часом підштовхує українське керівництво до рішень, які виглядають неприйнятними. Зокрема, мова йде про пропозиції вивести війська з поки що не окупованих частин Донбасу заради примарного перемир'я. Зеленський розуміє ризик таких кроків. Як пише Ронцхаймер, «Зеленський тепер потребує довгострокових гарантій безпеки. Йому зрозуміло: припинення вогню без обов'язкових гарантій стане лише паузою перед наступним нападом. Він знає, що будь-яка угода, яка закріплює стратегічні переваги Росії, може закласти основу для нової ескалації і нової атаки».
З іншого боку барикад Володимир Путін намагається розігрувати карту «миротворця», заявляючи про готовність до діалогу. Але диявол, як завжди, криється в деталях: ті умови, які висуває Москва, в Києві сприймають виключно як вимогу фактичної капітуляції.
Росія повністю перебудувала свою економіку під потреби війни, перетворившись на величезну військову машину, тоді як Україна залишається в критичній залежності від настроїв у західних столицях. А там, на жаль, все голосніше лунають голоси про «втому від війни», що тільки підливає масла у вогонь російського оптимізму.
Підсумок цього аналізу невтішний: світ перебуває в надзвичайно критичній точці. Ронцхаймер резюмує, що «через чотири роки після початку повномасштабного вторгнення ми перебуваємо в надзвичайно критичній точці.
Стратегічно Росія перевела свою економіку на військовий режим, тоді як Україна залишається в постійній залежності від західної підтримки. А на Заході зростає втома». Зараз вирішується питання, чи зможе Україна вистояти в цьому марафоні на витривалість, коли ворог ставить на виснаження, а партнери починають сумніватися в доцільності подальших інвестицій у безпеку Європи.