У російській Z-спільноті зараз панує справжній хаос, який краще за будь-який підручник історії пояснює, чого варте слово Москви. Як тільки Ізраїль і США серйозно взялися за іранський режим, паніка серед пропагандистів змінилася цинічним відторгненням. Одні в жаху кричать, що Росія стане наступною мішенню, а інші почали активно пояснювати народу, чому іранці їм зовсім не друзі.
Особливо відзначився популярний Z-військовий кореспондент Андрій Медведєв, який раптово згадав усі історичні образи і гріхи Тегерана, про які мовчав, поки іранські дрони летіли на українські міста.
Пропагандист видав різкий текст, в якому звинуватив Іран у вбивстві радянських солдатів у минулому та підтримці бойовиків в Афганістані.
«Звідки курирувалися шиїтські, хазарейські рухи в Афганістані? Хто зібрав «вісімку» для джихаду проти росіян? Так Іран же, аятоли... Шиїтські партії та їх бойовики курирувалися Іраном. Озброювалися Іраном. Тренувалися в Ірані. І вбивали радянських солдатів», — написав Медведєв..
Він відкрито виступив проти будь-якої допомоги, заявивши, що Росія повинна думати тільки про себе, адже вчорашні партнери завтра знову можуть стати ворогами. «Коли нині окремі товариші кричать про те, що Росія повинна терміново почати мало не воювати за іранських братиків, я хочу нагадати, що Іран сам по собі, завжди у відносинах з Росією виходив з власних інтересів... А іноді, як ми бачимо, і зовсім воював проти Росії», — резюмував блогер.
Така риторика виглядає просто знущально на тлі недавніх заяв про «незламний союз». Поки Тегеран постачав Кремлю зброю для війни проти України, його називали великим другом, але варто було ситуації загостритися, як у Москві одразу згадали про Афганістан і старі конфлікти. При цьому сам Володимир Путін не знайшов нічого кращого, ніж просто надіслати телеграму зі співчуттями у зв'язку із загибеллю Алі Хаменеї. Ніяких систем ППО, ніяких літаків або реальної військової підтримки — тільки клаптик паперу і сухі офіційні слова.
Ситуацію влучно описав незалежний журналіст Сергій Пархоменко, який зазначив, що довіра до Путіна — це найкоротший шлях до катастрофи для будь-якого режиму.
«Союз з Росією нічого більше не вартий, нікому більше не потрібен, перетворився на здуту бульбашку з головою Лаврова всередині і ніяк не допоможе жодному з режимів, які матимуть дурість довіритися Путіну. Дивись на долю Сирії, Венесуели, Куби і ось тепер Ірану... Всіх здали», — написав він.
І справді, приклад Ірану стає черговим доказом того, що «друга армія світу» може тільки забирати ресурси у своїх сателітів, але коли приходить час платити за рахунками, вона боягузливо ховається за спинами своїх пропагандистів.
У підсумку ми бачимо класичну картину: країна-агресор, яка загрузла у власній війні, не здатна захистити навіть тих, від кого критично залежить. Весь пафос про «новий багатополярний світ» розсипався під першими ж серйозними ударами, залишивши Тегеран один на один з високотехнологічним противником. Для України це важливий сигнал — ресурси ворога на межі вичерпання, а його «союзники» починають розуміти, що поставили не на того коня.