Геополітична конструкція, яку довгі роки вибудовували Москва, Тегеран і Пхеньян, дала серйозну тріщину в самому фундаменті. Директор платформи New Geopolitics Research Network Михайло Самусь в ефірі Radio NV розклав по поличках роль Пекіна в цій кривавій грі.
За його словами, саме Піднебесна є тим невидимим клеєм, на якому тримається все військове співробітництво диктатур. Без китайських грошей, сировини та технологій ні Росія, ні КНДР, ні Іран не змогли б досягти тих результатів, які вони мають сьогодні на полі бою. Китай майстерно вибудував схему, де російська нафта перетворюється на юані, які потім течуть до КНДР для виробництва снарядів для РФ.
Однак, як тільки ситуація запахла смаженим, Пекін моментально увімкнув режим «моя хата скраю».
«Без Китаю ніякої осі зла не могло б бути взагалі. Тому що, якщо ми подивимося на співпрацю КНДР-Росія, КНДР-Іран-Росія тощо, - цей потік ресурсів, грошей, сировини, компонентів і технологій забезпечується Китаєм. Без Китаю ці три країни не змогли б досягти тих результатів, яких вони досягли», - підкреслює Самусь.
Китайці цинічно використовують своїх проксі для ослаблення Заходу і США, попутно вбираючи доктринальний і технологічний досвід російсько-української війни, але вмирати за чужі інтереси вони явно не збираються.
Коли іранський режим опинився під ударами, «великий союзник» обмежився лише службовими фразами про територіальну цілісність. Жодної реальної допомоги, жодних авіаносців чи ешелонів зі зброєю. Самусь переконаний, що аналогічний сценарій чекає і на Кремль, коли ситуація стане критичною.
Цікаво, що коли ми говоримо про Україну, то вони чомусь кажуть, що потрібно ще врахувати інтереси Росії тощо. Але, що найголовніше, Китай жодним чином не заявив про готовність якось практично допомагати своїм союзникам. І те саме буде і з Росією. Китай не готовий вступати в пряме протистояння із Заходом», — впевнений експерт.
Для України цей крах «осі зла» — один з найпозитивніших процесів останнього часу. З'ясувалося, що Китай поки що не виконує роль глобального лідера, здатного нести відповідальність за своїх сателітів. Це означає, що ресурси агресорів обмежені не тільки санкціями, а й боягузтвом їхнього головного спонсора.
Пекін готовий постачати компоненти для «Шахедів», які потім летять на британські бази, але як тільки настає час платити за рахунками, Китай зникає в тумані «глибокої стурбованості», залишаючи своїх союзників наодинці з технологічною та військовою перевагою Заходу.