Міф про непереможність і стрімке просування російських військ остаточно розбивається об суху статистику і дані Інституту вивчення війни. Якщо поглянути на карту неупереджено, стає ясно, що за останні три з половиною роки безперервних штурмів і «м'ясних атак» окупантам вдалося захопити територію, яка за розміром менша за Ліван або один американський округ Лос-Анджелес.
Це здається неймовірним на тлі пафосних промов Кремля, але цифри — вперта річ. На сьогоднішній день агресор утримує близько 19,4% українських земель. При цьому важливо пам'ятати, що 7% були окуповані ще в 2014 році, а на піку вторгнення в 2022 році ця цифра становила 26,8%. Після того як ЗСУ провели серію успішних контрнаступів, Росія відкотилася назад, зберігши контроль над 17,9% території, і з тих пір фактично топчеться на місці, пише The Washington Post.
За останні півтора року «прогрес» загарбників склав мізерні 1,5%. Щоб усвідомити масштаб цього стратегічного провалу, достатньо поглянути на ціну цих крихт землі — Путін фактично обміняв на них життя мільйона своїх громадян. Експерти прямо називають це очевидним крахом: окупаційні війська просто спалюють колосальний людський і фінансовий ресурс заради символічних перемог на карті, які не змінюють загального стану справ. Поки Кремль хвалиться швидким захопленням всієї Донецької області, реальність диктує свої умови. Україна не просто тримає оборону, вибудувавши «стіну дронів», яка нівелює чисельну перевагу ворога, але й успішно переходить до локальних контратак.
Ситуація на фронті демонструє цікаву динаміку. З осені минулого року захисники України почали методично відтісняти росіян. У листопаді було звільнено Куп'янськ, а минулого місяця вдалося повернути важливі позиції в Запорізькій та Дніпропетровській областях. За останні шість місяців темпи успіхів ЗСУ стали вищими, ніж за попередні дев'ять. Дійшло до того, що за дві останні тижні лютого українські війська звільнили більше територій, ніж ворог зміг захопити за той самий час. Паралельно з цим Київ запустив власну кампанію дальніх ударів, використовуючи дрони та нові крилаті ракети вітчизняного виробництва, що переносить війну в глибокий тил агресора.
На тлі цього військового буксування Москва намагається грати в дипломатію, але це не більше ніж імітація готовності до миру. Аналітики підкреслюють, що Путін банально блефує, намагаючись переконати Захід у неминучості своєї перемоги. Його мета — виграти час для перегрупування і нового удару. Кремль досі мріє про повний політичний контроль над Україною, заявляючи про анексію Херсонської та Запорізької областей, які він навіть не контролює повністю. Посягання на Одесу, Миколаїв, Дніпро і Харків на тлі нинішніх темпів просування виглядають як абсурдна фантастика. Тиск на Київ з приводу територіальних поступок лише підживлює апетити диктатора, який готовий і далі укладати тисячі людей в землю за чергову крихітну ділянку на карті.