Париж перетворився на центр української дипломатії, де Володимир Зеленський та Еммануель Макрон намагалися знайти вихід із глухого кута російсько-української війни.
З початку повномасштабного вторгнення Зеленський відвідував Францію вже одинадцять разів, тоді як Макрон наважився на візит до Києва лише один раз — ще влітку 2022 року у супроводі Шольца та Драгі, пише Фокус.
Цього разу український президент прибув до П'ятої республіки прямо з Румунії, помітно активізуючи темп особистих зустрічей із європейськими важковаговиками напередодні вирішальних світових подій.
Головна інтрига цих переговорів прихована за щільними дверима Єлисейського палацу, але ситуація навколо них розігріта до межі. Візит відбувся одразу після того, як новий канцлер Німеччини Фрідріх Мерц фактично висунув ультиматум Білому дому. Берлін відкрито заявив, що Європа не проковтне жодної мирної угоди щодо України, якщо її підпишуть без прямої участі ЄС. Логіка німців проста і нещадна: саме у Євросоюзі знаходиться «контрольний пакет» санкцій проти Росії, і жодне рукостискання Трампа з Путіним не змусить європейців зняти ці обмеження в односторонньому порядку.
Таким чином, зустріч у Парижі стала не просто обговоренням потреб фронту, а спробою сформувати єдиний європейський фронт. Макрон, який завжди претендував на роль головного дипломатичного архітектора континенту, зараз змушений маневрувати між вимогами Києва та зростаючим тиском усередині самого ЄС.
У цій шаховій партії Україна використовує Францію як важіль, щоб не дозволити Вашингтону та Москві вирішувати долю країни за закритими дверима десь у Гельсінкі чи Відні.
Київ робить ставку на європейську солідарність як на страховку від «несподіваних» мирних планів з-за океану. Якщо Євросоюз дійсно займе жорстку позицію щодо санкцій, будь-яка практична реалізація домовленостей без урахування позиції Парижа та Берліна стане неможливою. Зеленський відлітає з Парижа з розумінням того, що «контрольний пакет» санкційного тиску залишається головним аргументом, який не дозволить зрадити інтереси України на користь великої геополітики.