Дипломатичний десант Володимира Зеленського у Парижі спричинив сенсацію, яка неабияк знервує фанатиків у Тегерані та їхніх союзників у Кремлі.
У п’ятницю, 13 березня, у будівлі посольства України у Франції відбулася зустріч, масштаб якої виходить далеко за межі протоколу. Президент України прийняв спадкового принца Ірану Резу Пахлаві — ключову фігуру іранської опозиції у вигнанні.
Ініціатива виходила від іранської сторони: команда принца спеціально підібрала час візиту, знаючи, що Зеленський працюватиме в Парижі. Це чіткий сигнал усьому світу — Україна починає грати на полі внутрішньої політики своїх ворогів.
Формат зустрічі виявився максимально відвертим і жорстким. Спочатку лідери поспілкувалися в присутності своїх команд, але потім Реза Пахлаві попросив Зеленського про розмову віч-на-віч. Про що саме шепотілися президент країни, що веде війну, та спадкоємець престолу, чию країну окупував режим аятол, залишається лише здогадуватися.
Однак офіційні підсумки звучать безкомпромісно: сторони обмінялися оцінками оперативної ситуації, обговорили, куди котиться цей конфлікт, і офіційно домовилися про координацію своїх дій. Україна більше не має наміру мовчки терпіти удари іранською зброєю і відкрито робить ставку на тих, хто прагне падіння нинішньої влади в Тегерані.
Київ прямо заявляє: Україна вкрай зацікавлена в тому, щоб іранський режим не здобув перемоги в нинішньому глобальному протистоянні. Для нас це питання виживання — кожна поразка Тегерана на міжнародній арені чи всередині країни автоматично означає менше дронів і ракет у руках російських окупантів.
Реза Пахлаві, у свою чергу, отримує в особі України потужного союзника, який на практиці довів, що іранські військові технології можна і потрібно знищувати. Цей союз «поза головою» офіційних урядів виглядає як підготовка до епохи після падіння диктатур.
Той факт, що зустріч відбулася саме в українському посольстві, підкреслює суб’єктність Києва. Ми більше не просто обороняємося, ми стаємо хабом для всіх сил, що протистоять «осі зла». Поки російська пропаганда годує своїх глядачів казками про непорушну дружбу з Іраном, реальний спадкоємець іранської історії тисне руку Зеленському і планує майбутнє, в якому нинішнім господарям Тегерана місця немає.
Ці переговори віч-на-віч можуть стати початком кінця для ланцюгів постачання смерті, що тягнуться від іранських заводів до українського фронту.