Життя під окупаційним чобітом для українських дітей перетворилося на нескінченний трилер з елементами концтабору.
Ініціатива Bring Kids Back UA повідомила про порятунок чергової групи з семи неповнолітніх, для яких кожен день під окупацією був лотереєю на виживання. Загарбники не гребують нічим: від ідеологічної обробки в дитячих садках до силової мобілізації тих, хто ледь встиг отримати атестат.
Масштаб цинізму вражає — дітей позбавляють не просто дитинства, а права на саме життя, намагаючись перетворити їх на слухняних гвинтиків російської військової машини.
Історія шестирічної Ніки — це наочний приклад «руського світу» в дії. У дитячому садку дівчинку та її однолітків змушували марширувати строєм під наглядом озброєних охоронців.
Для 19-річного Віктора постійні обстріли в прифронтовій зоні стали реальністю; останньою краплею став снаряд, що вибухнув у сусідньому дворі й вибив скло в його кімнаті. Хлопець, який місяцями не знав, що таке тиша, нарешті отримав шанс на нормальне навчання в українському виші, а не в підвалі під обстрілами.
Але найжорстокіше переслідування під час окупації спрямовано проти хлопців, які досягли повноліття. 18-річного Дмитра російські військові комісари намагалися відправити на фронт, абсолютно ігноруючи його проблеми зі здоров’ям. Логіка загарбників проста, і один з офіцерів висловив її хлопцеві прямо в обличчя: «Скільки можна вчитися? Іди воюй».
Йти воювати проти своїх — ось єдина «кар’єрна сходинка», яку Росія пропонує українській молоді на окупованих територіях.
Братам-близнюкам Марко та Михайлу довелося буквально піти в підпілля, щоб уникнути долі своїх однокласників. Поки однолітків забирали до армії РФ прямо з-за парт під час іспитів, хлопці таємно навчалися онлайн в українській школі, ховаючись від патрулів.
Зараз усі врятовані перебувають у центрах «Надії та відновлення», де з ними працюють психологи. Україна продовжує витягувати своїх громадян із цієї пастки, розуміючи, що кожен день зволікання — це ризик назавжди втратити дитину у воронці ворожої пропаганди та мобілізації.