Війна іноді пише сценарії, які не під силу навіть найпохмурішим драматургам. У травні 2025 року родина зі Львівської області пережила пекло похорону, поховавши труну з тілом, яке офіційно ідентифікували як Богдана Вовка.
Однак жалоба тривала недовго — вже за кілька днів сестра Богдана, Наталія Голова, натрапила в мережі на відео, де її «похований» брат дає інтерв’ю з російського полону, пише "Суспільне".
«Особисто для себе підтвердження ДНК мені вже не було потрібно... у мене вже були всі підтвердження того, що Богдан перебуває в полоні», — згадує Наталія.
Усвідомлення помилки запустило нове коло бюрократичного пекла. Родині довелося домагатися ексгумації, щоб відновити справедливість і повернути ім’я живій людині, а останки невідомого героя — його справжнім рідним. Експертиза підтвердила очевидне: ДНК брата Богдана не збіглося з ДНК похованого. Поки тривали юридичні процедури, сталося ще одне диво — Росія офіційно внесла Богдана Вовка до списків на обмін через місяць після його «похорону» в Україні.
Тепер на кладовищі — порожнє місце, а в серцях рідних — тендітна надія. Родина чекає на повернення Богдана з полону, а тіло іншого безіменного солдата, який через трагічний збіг обставин знайшов тимчасовий спокій у чужій могилі, нарешті вирушить до свого справжнього рідного дому. Ця історія — суворе нагадування про те, наскільки тендітна межа між життям і смертю в умовах хаосу ідентифікації тіл, і про те, що вірити потрібно не тільки паперам, а й власним очам.