Навколо заяви президента Зеленського здійнявся неабиякий галас, який довелося вгамовувати голові фракції «Слуга народу» Давиду Арахамії через свого прес-секретаря. Виявляється, ніхто не збирався завантажувати депутатів у автозаки прямо з-під купола Ради, хоча народ із задоволенням подивився б на такий сценарій.
Арахамія поспішив уточнити, що слова президента були не погрозою, а констатацією нової реальності: у країні, що воює, ти або працюєш на оборону й сплачуєш податки, або береш до рук автомат. Жодного третього варіанту для «особливих» категорій громадян більше не існує, принаймні на словах.
«Ми повністю ознайомилися зі словами президента. Він сказав, що депутат або працює, або воює. Як і кожен громадянин України», — саме так звучить офіційна позиція, яку висловлює Юлія Палийчук.
Послання зрозуміле як день: статус народного депутата — це не довічна індульгенція від повістки, а обов’язок приносити реальну користь. Арахамія наполягає, що ця проста істина вже давно дійшла до багатьох обранців, і в Раді нібито навіть вишикувалася черга з охочих поповнити лави ЗСУ. Звучить красиво, але є один нюанс, який завжди заважає чиновникам зробити героїчний вчинок.
«Це розуміють багато депутатів. І від них надходили певні запити щодо бажання приєднатися до ЗСУ, але законодавство цього не дозволяє», — з сумом зазначає Арахамія.
Виходить зручна юридична пастка: серце рветься в бій, а закон наказує сидіти в м’якому кріслі. Зараз деякі депутати намагаються грати в «сумісників» — вони прикріплені до певних підрозділів, щось там роблять, але в дні голосувань слухняно натискають кнопки в залі.
Формально вони залишаються цивільними особами з депутатськими значками, а не повноцінними солдатами, які підкоряються статуту та наказам командирів.
«Але юридично вони не військовослужбовці, а депутати парламенту. Очевидно, саме це малося на увазі. Що президент готовий обговорювати з парламентом законодавчі зміни, які дозволять депутатам бути військовослужбовцями», — підсумував голова фракції.
Це натяк на те, що правила гри можуть змінитися. Якщо Банкова дійсно наважиться переписати закони, то прикриватися «неможливістю» піти на фронт більше не вийде.
Питання лише в тому, чи вистачить Раді сміливості проголосувати за закон, який відправить їх самих із затишного Києва прямо в реалії справжньої війни.