Війна з Іраном, яку розпочав Дональд Трамп, ризикує стати не черговим гучним епізодом, а точкою, з якої його президентство почне розвалюватися. The Economist відверто заявляє: це та сама криза, яка може зруйнувати всю структуру його другого терміну.
«Ніколи не ставте проти Дональда Трампа. Жоден політик не вміє так зневажати «політичну гравітацію», як людина, прихильники якої штурмували Капітолій 6 січня 2021 року, а він сам у 2024 році був переобраний із ще більшою кількістю голосів. І все ж важко уявити собі кризу, яка б точніше підходила до курсу його президентства, ніж його необдумана, необачна війна проти Ірану. Навіть коротка війна змінить хід другого терміну. Війна, яка триває місяцями, може зруйнувати його президентство».
Проблема в тому, що війна руйнує одразу три ключові інструменти, на яких тримався Трамп. Перший — здатність нав’язувати свою реальність. Він уже заявляє про «перемогу», але ринок і геополітика працюють за іншими правилами. Іран завдає ударів не лише ракетами, а й по світовій енергетиці. Удари по інфраструктурі та тиск на Ормузьку протоку миттєво розігнали нафту вище 110 доларів за барель. Це сигнал: Тегеран грає в довгу гру і робить це холоднокровно.
Фактично Іран зараз диктує темп. У США та їхніх союзників ресурси для ударів і перехоплень не безмежні, а Тегеран, судячи з усього, має достатньо дронів і терпіння. Поки протока залишається під загрозою, ринок нервує, ціни зростають, а світова економіка отримує удар за ударом. Якщо ситуація затягнеться — нафта може злетіти до 150 доларів.
Друга проблема — важелі впливу. Раніше Трамп змушував союзників підкорятися, але тепер цей прийом дає збій. Коли він зажадав від партнерів допомогти розблокувати протоку і пригрозив НАТО «дуже поганим майбутнім», його просто проігнорували. Довелося швидко змінювати риторику і робити вигляд, що допомога йому не потрібна.
У цей час Іран вибудовує власну систему тиску. Він уже натякає: «дружні» країни зможуть безпечно пропливати через протоку. Це прямий сигнал — доступ до нафти стає інструментом торгу. Навіть якщо США захочуть зупинитися, Тегеран може продовжувати завдавати ударів по судноплавству й тримати ринок у напрузі.
На цьому тлі зростають ставки. Якщо криза вдарить по економіці США — почнеться падіння ринків, розмови про рецесію. І тоді у Трампа може виникнути спокуса ескалувати конфлікт — аж до захоплення стратегічних об’єктів на кшталт острова Харк. Це вже прямий ризик великої війни.
Третя тріщина — його власна партія. Трамп йшов до влади з обіцянками захистити американців від воєн та інфляції. Зараз — вже є загиблі військові, і перспектива наземної операції, яка збільшить втрати. Підтримка республіканців поки що є, але вона вже не монолітна. Усередині MAGA лунають звинувачення у зраді, і їх озвучують гучні фігури, зокрема Такер Карлсон.
Політичні наслідки також не за горами. Республіканці можуть втратити контроль над Палатою представників уже на найближчих виборах. Щодо Сенату — ситуація залишається невизначеною, шанси на його утримання знижуються до рівня «орел чи решка».
Якщо війна затягнеться, сценарії стають ще жорсткішими. Високі ціни на нафту, слабка економіка та падіння ринків можуть змусити Трампа шукати нові зовнішні конфлікти — наприклад, переключитися на Кубу. Це спроба змінити порядок денний, але вона лише посилить нестабільність.
При цьому сам Трамп — фактор ризику. Він будує свій імідж на перемогах. Якщо починає програвати — стає агресивнішим. І ця агресія може вилитися як назовні, так і всередині країни.
Зовні це виглядає як погрози союзникам, тиск на Європу, ігри з НАТО, торги безпекою Японії та Південної Кореї, посилення тарифних воєн. Від цього виграють насамперед Китай і Росія, які отримають ослаблений Захід.
Усередині США можливий різкий поворот: тиск на ЗМІ, конфлікти з Федеральною резервною системою, силові заходи проти мігрантів, спроби вплинути на вибори.
«Важко уявити, щоб Трамп вийшов переможцем із конфлікту з Іраном. Будьте обережні: він дуже погано переносить поразки».