Німецьке видання BILD провело масштабний аналіз десятків тисяч повідомлень у російських соцмережах за останні півроку, викривши системну кризу з виплатами компенсацій сім’ям загиблих окупантів. Дружини та матері масово скаржаться в закритих чатах на те, що держава роками годує їх обіцянками замість належних грошей. Основна схема обману гранично проста: тіла загиблих навмисно не евакуюють з лінії фронту, що дозволяє командуванню оформляти їх як «зниклих безвісти» або навіть «дезертирів».
Без офіційного підтвердження смерті федеральний бюджет економить на кожній родині понад 13 мільйонів рублів (близько 157 тисяч доларів), не враховуючи регіональних надбавок. Родичі у відчаї пишуть, що прокуратура та військкомати не виявляють жодного інтересу до їхніх проблем, а необхідні довідки доводиться вибивати через суди місяцями. «Прокуратура не докладає жодних зусиль. Ми дзвонили всюди, але необхідні документи часто надходять лише через рік», — написала одна з жінок у середині березня.
Ще одним інструментом державного шахрайства стали фальшиві свідоцтва про смерть. Навіть якщо факт загибелі визнають, у графі про причини часто вказують: «Причина смерті невідома». Це автоматично позбавляє сім’ю права на страхові виплати за бойове поранення або загибель під час виконання службових обов’язків. У підсумку жінки залишаються наодинці з кредитами та похоронними витратами, поки їхні чоловіки гниють у полях, не потрапивши до офіційної статистики втрат.
«Жодної компенсації за смерть, жодної виплати за поранення. У свідоцтві просто зазначено: «Причина смерті невідома», — ділиться своєю історією інша росіянка. Російська бюрократія перетворила процес отримання «похоронних» на нескінченний квест, де головним завданням чиновників є пошук будь-якого формального приводу для відмови.
Ситуація у провладних пабліках загострюється, але далі скарг в інтернеті справа не йде. Кремль успішно використовує правовий хаос війни, щоб мінімізувати навантаження на бюджет, фактично кидаючи сім’ї своїх найманців напризволяще. Для системи російський солдат цінний лише доти, доки він може тримати автомат; після смерті він стає лише прикрою статтею витрат, яку прагнуть викреслити будь-якими способами.
Нагадаємо, на вдову мобіка із затопленого Орська зійшло прозріння. Вона ставить собі цілком конкретне запитання: «За що загинув мій чоловік?»