Шістдесят діб «Чак» і «Січ» із 47-ї окремої механізованої бригади «Магура» удвох утримували позицію на Північно-Слобожанському напрямку. Фронт тріщав, погода унеможливлювала ротацію, а ворог методично засипав їх металом із неба.
Фатальний удар завдав російський FPV-дрон: пряме влучання в бліндаж перетворило укриття на братську могилу, заваливши єдиний вихід землею та уламками, повідомила пресслужба 47 ОМБр у Telegram.
Три доби їх вважали загиблими. Командування запускало дрони з гучномовцями, скидало їжу в зону обстрілу, але з-під завалів долинала тиша. У цей час усередині замурованого простору розгорталася справжня драма виживання. Повітря закінчувалося, на двох залишався один пакет їжі, а спрага стала нестерпною. «Два дні пили свою сечу...» – коротко кидає «Чак», описуючи ціну, яку довелося заплатити за зайву годину життя.
«Сич» згадує момент, коли світ звузився до розмірів темної ями: «Прилетів FPV або дрон. Спочатку один розбив люк. Командиру повідомили, що він прилетів по нас, по люку. Кажуть: «Залазьте». Вони ще трохи побили, але він тримався. Переночували, ми другий вхід теж прикривали трохи мішками. Я не знаю, чи стріляли вони, напевно, цей люк підняло, ті мішки звалило. Мене відкинуло назад. Я побратима збив».
Рятування сталося випадково. Коли інша група заходила на сусідню позицію, командир наказав перевірити руїни бліндажа.
З глибини землі пролунав крик. «Почувши знайомий голос, я вигукнув: “Слава Україні”», – згадує «Сич» перші секунди після чотириденного полону. Хлопців витягли в стані крайнього виснаження й негайно доправили до стабпункту, а потім до госпіталю. Зараз герої проходять реабілітацію, відновлюючись після зневоднення та контузій.