Російська армія під Покровськом веде бойові дії, використовуючи методи тотальної утилізації власного особового складу.
Розслідування центру «Досьє» викрило шокуючі статистичні дані щодо смертності в одній окремій дивізії, де виживання є рідкісним статистичним відхиленням.
До рук слідчих потрапили списки 27-ї гвардійської мотострілецької дивізії, які свідчать: за рік до складу підрозділу зарахували понад 28 тисяч осіб. Це вдвічі перевищує її штатну чисельність, що прямо вказує на катастрофічну плинність кадрів через загибель та каліцтва. Для новобранця-контрактника шанси залишитися цілим і неушкодженим становлять менше 25 відсотків.
Аналіз даних показує, що близько п’яти тисяч солдатів дивізії загинули, а ще 10 тисяч вибули з лав через важкі поранення. Майже половина воюючих — це люди старші за сорок років, яких безжально кидають у «м’ясні штурми».
Особливо показовою є доля 433-го полку, що входить до складу дивізії. За рік цей підрозділ втратив убитими більше людей, ніж у ньому налічувалося спочатку. При бойовому складі у дві тисячі осіб через полк пройшло понад шість тисяч новобранців — фактично склад оновився тричі.
Командування не просто вважає такі методи прийнятними, а й заохочує офіцерів за подібні «успіхи». У цій системі новобранці мають значно менше шансів вижити, ніж кадрові військові, оскільки їх використовують виключно як «живий щит» для лобових атак.
Кривава арифметика путінських генералів перетворює війну на нескінченний цикл поповнення та знищення. Поки штаби отримують нагороди за просування на кілька сотень метрів, тисячі росіян стають статистикою «Досьє», зникаючи у бойових звітах без права на повернення.