Вашингтон серйозно розглядає радикальний сценарій прямого захоплення іранських територій, щоб підірвати економічні та військові основи Ісламської Республіки. За даними Axios, у списку потенційних цілей значаться ключові острови Перської затоки — від нафтового серця країни до укріплених підземних бастіонів.
Головним призом у цій грі може стати острів Харг, через який проходить до 90 % іранського експорту нафти. США обирають між трьома варіантами: точковими ударами, повною блокадою або класичним вторгненням із утриманням позицій, що фактично перекриє потік нафтодоларів до Тегерана та Пекіна.
Не менш важливою ціллю є острів Ларак, розташований у найвужчому місці Ормузької протоки. Іран перетворив його на справжню фортецю з мережею бункерів та ударних катерів, які контролюють світовий транзит енергоресурсів. Захоплення Ларака позбавило б аятол можливості тероризувати торгові судна та мінувати протоку. Також під прицілом перебувають спірні форпости Абу-Муса та Тубни, де розміщені іранські ракети та безпілотники.
Захопивши їх, Пентагон отримав би ідеальний плацдарм для домінування в регіоні, повернув би контроль над входом до затоки, захопленим Іраном ще в сімдесятих роках.
Найскладнішим завданням залишається Кешм — величезний острів із розгалуженою мережею підземних тунелів, де Іран ховає протикорабельні ракети та міни. Це «пробка» на головному енергетичному шляху планети, і контроль над нею означає контроль над світовими цінами на нафту. Незважаючи на те, що прямих ознак підготовки десанту поки немає, сама публікація таких планів — це чіткий сигнал: США готові підняти ставки до межі.
Захоплення та утримання іранської території — це найризикованіший крок в історії нинішнього протистояння, який може або призвести до падіння режиму в Тегерані, або запалити весь Близький Схід.
Однак аналітики попереджають, що така операція поставить американських військових під прямий перехресний вогонь. Іран роками зміцнював ці острови, перетворюючи їх на неприступні форпости, готові до тривалої облоги. Будь-яка спроба висадки обернеться масштабним зіткненням, яке затьмарить усі попередні операції США в цьому регіоні. Поки Білий дім зважує ризики, Ормузька протока залишається найгарячішою точкою на карті, де один неправильний рух може перетворити «нафтовий рай» на зону випаленої землі.