Мешканці зруйнованого Маріуполя провели траурну акцію прямо в будівельному котловані, що залишився на місці їхнього колишнього будинку в районі «Стадіон». Окупаційна влада не тільки знесла вцілілі стіни, а й намагається юридично знищити пам’ять про загиблих, змінюючи назви вулиць заради комерційної забудови.
Трагедія району «Стадіон» в окупованому Маріуполі отримала нове, жахливе продовження. Місцеві канали опублікували відео, на якому мешканці, що вижили, зібралися в глибокому котловані, щоб вшанувати пам’ять 16 сусідів, які загинули в одному під’їзді під час російської облоги міста в березні 2022 року.
Після захоплення міста практично весь район було знесено важкою технікою без будь-якого узгодження з власниками квартир. Тепер на місці, де колись вирувало життя і де пролилася кров мирних людей, зяє порожнеча, підготовлена під фундаменти нових комерційних будівель.
У січні 2025 року ці люди, доведені до відчаю, записували відеозвернення до диктатора Путіна, стоячи в тих самих ямах.
Вони прямо заявляли про своє безправне становище: «Тут мешкало багато людей. Зараз ми безхатченки. Наш район хочуть забудувати іпотекою, діалогу з нами не ведуть, нас ігнорують. Багатьох навіть не поставили в чергу, бо в нас згоріли документи під час бойових дій». Окупаційна адміністрація застосовує цинічний метод — якщо у людини згорів паспорт або договір на квартиру під час обстрілів, її просто викреслюють з життя, позбавляючи права на будь-яке житло.
Щоб остаточно заплутати сліди та позбавити маріупольців юридичних підстав, окупанти вдалися до підробки топонімів. Вулицю Азовстальську перейменували на «Проспект Тульський».
Мешканці переконані, що це зроблено навмисно: немає адреси — немає й права претендувати на компенсацію або квартиру в новому будинку. Поки пропаганда розповідає про «відновлення», справжні власники землі залишаються на вулиці, спостерігаючи, як на місці загибелі їхніх близьких розгортається бізнес-проект для приїжджих росіян.
Такі «поминальні церемонії в котлованах» стають для Маріуполя моторошною буденністю. Люди приходять на пустирі, приносять квіти до будівельних огорож і намагаються зберегти хоча б крихти пам’яті про тих, хто не пережив весну 2022 року. Місто, перетворене на одну велику братську могилу, тепер забудовується бетонними коробками під іпотеку, а голоси тих, хто вижив у цьому пеклі, залишаються непочутими за шумом будівельної техніки та гаслами окупантів.