Позиції Китаю як провідного світового гравця серйозно похитнулися через його пасивність на тлі останніх геополітичних потрясінь.
В інтерв’ю Bloomberg Ніколас Бернс заявив, що Пекін не надав Ірану жодної ефективної дипломатичної підтримки і вирішив промовчати під час прямого втручання США у справи Венесуели. «Я вважаю, що вони виглядають як нестабільний союзник як для іранців, так і для венесуельців», — зазначив Бернс, підкреслюючи, що в критичний момент КНР просто усунулася від вирішення проблем своїх сателітів.
Війна в Ірані стала тим фактором, який остаточно змінив характер відносин між Вашингтоном і Пекіном. За словами дипломата, через цей конфлікт Дональд Трамп навіть відклав запланований саміт із Сі Цзіньпіном, зосередившись на врегулюванні ситуації силовими методами.
Бернс додав, що хоча дії Білого дому та рейд 3 січня, під час якого було викрадено президента Венесуели Ніколаса Мадуро, викликали хвилю критики у світі, Китай «не скористався жодною слабкістю» США, щоб перехопити ініціативу чи захистити свої інтереси.
При цьому економічні інтереси Китаю в обох регіонах були колосальними. Пекін щодня імпортував з Ірану 1,3 млн барелів нафти за заниженими цінами і мав величезні фінансові інтереси в Перській затоці. Аналогічна ситуація склалася і з Венесуелою, яка залишалася для КНР важливим джерелом дешевої сировини.
Незважаючи на пряму загрозу своїм поставкам, китайське керівництво вирішило зайняти позицію стороннього спостерігача, що виглядає вкрай дивно для держави, яка претендує на статус наддержави.
Бернс також з іронією згадав нещодавні успіхи китайської дипломатії, коли два роки тому Пекін пафосно святкував примирення Саудівської Аравії та Ірану. Тоді китайські дипломати буквально хизувалися своїм новим статусом «великої сили на Близькому Сході». «Тоді китайці почали надсилати мені повідомлення і, так би мовити, кидати мені в обличчя: «Ми тепер велика сила на Близькому Сході». Що ж, вони не брали участі в переговорах протягом останніх трьох-чотирьох тижнів», — резюмував Бернс.
Нинішня пасивність міжнародної спільноти та самого Китаю наочно продемонструвала, що реальний вплив Пекіна закінчується там, де починаються справжні кулі та ракети.