Тиск Дональда Трампа на європейських союзників призвів до зворотного результату, змусивши лідерів ЄС згуртуватися заради створення власної системи безпеки. Відмова ключових країн підтримати військову операцію США проти Ірану спровокувала відкритий конфлікт всередині НАТО, поставивши Альянс на межу фактичного розпаду.
Приводом для різкого загострення відносин стала відмова Іспанії, Великої Британії та Франції надати Вашингтону свої бази та повітряний простір для ударів по Ірану, пише Politico.
У відповідь Трамп обрушився з критикою на європейців, поставивши під сумнів доцільність членства США в Альянсі. Особливо дісталося британському прем’єру Кіру Стармеру, якого Трамп публічно порівняв із Черчиллем не на користь першого. Стармер відповів жорстко: «Яким би не був тиск на мене та інших, яким би не був галас, я буду діяти в національних інтересах Британії».
Кульмінацією протистояння стала закрита вечеря десяти лідерів європейських країн у Гельсінкі, яка відбулася в Музеї Маннергейма без радників та преси. Учасники зустрічі констатували, що НАТО паралізовано і чекати на його офіційну «смерть» немає сенсу.
Один із присутніх чиновників ЄС прямо заявив виданню Politico: «Цілком очевидно, що НАТО вже розпадається... Ми не можемо чекати, поки воно повністю зникне». Лідери одноголосно підтвердили відмову брати участь в американських бомбардуваннях Ірану, обравши шлях автономії.
Європа вже перейшла від слів до дій, виділивши 150 мільярдів євро кредитів на потреби оборони. У Брюсселі почали активно вивчати статтю 42.7 договору ЄС — пункт про взаємну оборону між країнами блоку, який може стати альтернативою 5-й статті НАТО. Фабріс Потьє, колишній директор з планування Альянсу, зазначив, що Трамп зіткнувся з наслідками свого одностороннього підходу: він занадто довго сприймав Європу як належне, не враховуючи її власні інтереси.
Парадоксально, але саме деструктивні дії Білого дому прискорили процес, який роками стояв на місці, — створення справжньої європейської оборонної єдності. Намагаючись тиснути на союзників, Трамп лише підштовхнув їх до виходу з-під американської опіки. Тепер Євросоюз готується захищати себе самостійно, розуміючи, що трансатлантичні відносини в колишньому вигляді зруйновані остаточно, а безпека континенту більше не повинна залежати від настроїв однієї людини у Вашингтоні.