Обіцянка Дональда Трампа повернути Іран у «кам'яний вік» почала набувати конкретних обрисів у вигляді купи бетону та покрученого металу.
Четвер, 2 квітня, став чорним днем для іранської логістики та важкої промисловості: під удари потрапили об’єкти, якими режим хвалився як символами перемоги над санкціями, повідомляє The Guardian.
Головною ціллю атаки став стратегічний автомобільний міст B1 на північній об'їзній дорозі міста Карадж, що з'єднує його зі столицею. Споруда довжиною півкілометра, введена в експлуатацію на початку 2026 року, вважалася тріумфом місцевого мостобудування та оцінювалася у 400 мільйонів доларів.
Зараз ця транспортна артерія, розрахована на 60 тисяч автомобілів на добу, частково зруйнована та виведена з ладу. Одночасно з цим агресор завдав болючих ударів по металургійному сектору: під обстріл потрапили гіганти Khuzestan Steel Company в Ахвазі та Mobarakeh Steel Company в Ісфахані, що фактично паралізує промисловий потенціал країни.
Реакція Дональда Трампа у соцмережі Truth Social була позбавлена дипломатичних тонкощів і більше нагадувала ультиматум.
«Найбільший міст Ірану обвалився і більше ніколи не буде використовуватися. Далі — ще гірше! Ще є час укласти угоду, поки не стало занадто пізно. Інакше від того, що все ще могло б стати великою країною, нічого не залишиться!» — написав американський президент. Його риторика підтверджує серйозність намірів США дотиснути Тегеран у найкоротші терміни, використовуючи метод тотального руйнування критичної інфраструктури.
Масштаб пошкоджень свідчить про те, що коаліція завдає ударів не просто по військових об’єктах, а по самому економічному хребту Ірану. Гордість іранської пропаганди — міст над водосховищем Бейлкан — перетворився на символ безсилля режиму перед сучасними засобами ураження.
Якщо протягом найближчих двох-трьох тижнів Тегеран не погодиться на умови Вашингтона, обіцяний Трампом сценарій деіндустріалізації Ірану може стати остаточною реальністю, залишивши від колись потужної економіки лише спогади.