Адміністрація Дональда Трампа радикально посилила тиск на європейських партнерів, вимагаючи їхньої безпосередньої військової участі в операціях у Ормузькій протоці. Згідно з даними видання Der Spiegel, генеральний секретар НАТО Марк Рютте вже поінформував європейські столиці про те, що Вашингтон очікує конкретних зобов'язань щодо розгортання флоту в найближчі кілька днів.
Епоха «політичної підтримки» та глибокої занепокоєності добігла кінця: Білому дому потрібні бойові кораблі та реальні сили на передовій, а не слова співчуття.
Вимога американського лідера фактично є ультиматумом, висунутим на тлі вкрай хиткого двотижневого перемир’я між США, Ізраїлем та Іраном. Трамп не приховує свого розчарування діями Альянсу, який він публічно називає «дуже розчаровуючим» і таким, що не виправдав сподівань у критичний момент операції «Епічна лють».
За повідомленнями американських ЗМІ, в Овальному кабінеті вже складають список країн, розділивши їх на «союзників» і тих, хто виступив проти війни з Іраном. Для тих, хто опиниться в «чорному списку», наслідки можуть бути фатальними — від виведення американських військ до повного припинення підтримки в рамках НАТО.
Особливої гостроти ситуації додає те, що Трамп прямо пов’язує подальше перебування США в Альянсі з готовністю Європи взяти на себе тягар охорони стратегічних морських шляхів.
«Ніхто з цих людей, включаючи наше власне, дуже розчаровуюче НАТО, нічого не розуміє, доки на них не чинитимуть тиску!!!» — написав президент у соцмережах після зустрічі з Рютте. Вашингтон упевнений, що європейські країни, економіка яких критично залежить від поставок енергоносіїв через Ормузьку протоку, зобов'язані самостійно розблокувати цей маршрут, який Іран перекрив у відповідь на удари США та Ізраїлю.
У той час як Іран вимагає скасування санкцій та введення величезних мит за прохід суден, Трамп розглядає можливість застосування ядерної зброї, якщо протока не буде відкрита на його умовах.
На цьому тлі європейські дипломати опинилися в безвихідній ситуації: відмова від вимог Трампа може призвести до розпаду трансатлантичного союзу та відродження претензій США на Гренландію, а згода означає втягнення Європи у повномасштабний конфлікт на Близькому Сході. Термін для прийняття рішення спливає, і тепер доля європейської безпеки вирішується не в Брюсселі, а на палубах військових кораблів у Перській затоці.