Військовий експерт Іван Тимочко в ефірі телеканалу «Київ 24» розвіяв міфи щодо реальності загрози з боку Білорусі, наголосивши на повній несамостійності її збройних сил. За його словами, ця країна просто не має військової історії та реального досвіду проведення бойових операцій у сучасних умовах.
Армія, яку довгі роки вважали загрозою, насправді виявилася знекровленою: значна частина техніки та озброєння вже давно була перекинута до російської армії для потреб агресора. Навіть ті навички, які намагалися прищепити місцевим військовим найманці з «Вагнера» або російські офіцери, не роблять структуру боєздатною без надійного тилу та ресурсів.
Територіальний фактор також грає проти Мінська. Білорусь не має достатньої глибини території, щоб налагодити якісну логістику та забезпечити безпечні тили для тривалого наступу. Будь-яка спроба сформувати ударний кулак опиниться під ударом, а можливості тривалий час підтримувати наступальний темп у країни просто відсутні. Але головна проблема режиму криється не в техніці, а в людях. Створення великого угруповання вимагає мобілізації, а це означає необхідність вручити зброю тим, кого ще вчора режим ламав через коліно.
«Є також важливий момент: Білорусь навіть територіально не є країною, яка могла б мати таку глибину своїх територій, щоб бути впевненою, що, сформувавши якісні тили для посилення наступальних сил, вона зможе довго воювати», — зазначив експерт.
Він додав, що проводити мобілізацію — це «давати зброю в руки тим білоруським громадянам, яких ще недавно російські та білоруські силовики катували, били, а у багатьох — вбивали родичів». У таких умовах питання мотивації стає для Лукашенка екзистенційною загрозою: озброєний народ може повернути багнети в бік Мінська, а не Києва.
Наразі в Білорусі не спостерігається й потужного російського контингенту, здатного очолити або провести операцію прямо зараз. Без укомплектованих і озброєних російських частин будь-які рухи білоруських військових залишаються лише демонстрацією намірів. «Участі в бойових діях або будь-яких реальних навичок для самостійного проведення військових операцій у них немає.
«Та й більша частина їхнього озброєння вже давно була перекинута до російської армії», — підсумував Тимочко. Поки Кремль використовує територію сусіда як склад і полігон, сама білоруська армія залишається заручницею політичних ігор та власної слабкості.