Політична верхівка Росії остаточно перетворилася на закритий клуб пенсіонерів, де середній вік ключових фігур давно перевищив 70 років. Ця кадрова стагнація гальмує розвиток країни, закріплюючи архаїчні методи управління та радянські страхи.
До 2026 року кадровий склад Кремля перетворився на наочний посібник з геронтології. У списку «старійшин», які тримають важелі влади, значаться Валентина Матвієнко (77 років), Сергій Лавров (76 років) та силовики старого гарту — Патрушев і Бортніков, яким уже по 74. Самому Путіну виповнилося 73 роки, і йому залишилося всього три роки, щоб побити рекорд сталінського правління.
Щоб юридично обґрунтувати це «парад довгожителів», у РФ було прийнято спеціальні поправки, які дозволяють високопосадовцям залишатися на своїх посадах доти, доки на те є воля диктатора. Соціальні ліфти для молодих управлінців заблоковано намертво, оскільки еліта панічно боїться змін.
Проблема не лише в цифрах у паспорті, а й у менталітеті, що застряг у епосі холодної війни. Люди, сформовані радянською системою, схильні до жорсткого контролю, цензури інтернету та недовіри до будь-яких сучасних технологій. Замість необхідних реформ вони обирають збереження статус-кво, спираючись на досвід минулого, який у сучасному світі просто не працює.
Експерти зазначають, що такий «застарілий» стиль управління призводить до деградації державного апарату, де лояльність цінується вище за ефективність, а обережне ставлення до прогресу перетворюється на технологічну ізоляцію.
Влада в Росії перетворилася на герметичну структуру, де одні й ті самі особи десятиліттями переходять з одного кабінету в інший. Це не просто застій — це спроба зупинити час. Путінська еліта, що виросла в структурах СРСР, намагається нав’язати країні архаїчну модель майбутнього, побоюючись конкуренції з боку нового покоління.
Поки світ пристосовується до глобальних тенденцій, Кремль зайнятий юридичним закріпленням права чиновників помирати на робочих місцях, що неминуче призведе до повторення фіналу радянської системи.