Північна Корея стрімко нарощує ядерний арсенал — і це вже перестає бути абстрактною загрозою. За оцінками, у Пхеньяна близько 50 боєголовок, але набагато важливіше інше: країна накопичила достатньо матеріалу, щоб швидко збільшувати цей запас, повідомляє Bloomberg.
Південнокорейська розвідка вважає, що КНДР здатна щорічно виробляти матеріал приблизно для 20 ядерних боєголовок. Якщо такі темпи збережуться, до 2035 року арсенал може зрости до рівня Франції — близько 290 одиниць. Це вже не регіональна загроза, а фактор глобального стримування.
Для порівняння, серед країн, що не є учасницями Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, Північна Корея поки що поступається Ізраїлю, Індії та Пакистану, але скорочує відставання швидше за всіх. На цьому тлі найбільші ядерні держави залишаються далеко попереду: Росія та США мають тисячі боєголовок, Китай — сотні. У світі загалом налічується близько 9,6 тисячі ядерних зарядів.
Головна проблема для США — не стільки кількість боєголовок КНДР, скільки динаміка та спосіб їхнього застосування. Американська система протиракетної оборони GMD, на яку за три десятиліття було витрачено близько 65 мільярдів доларів, спочатку розроблялася для захисту від обмежених атак.
Наразі вона налічує 44 перехоплювачі з можливістю розширення. Але на одну ціль потрібно щонайменше два. Це означає, що при одночасному запуску приблизно двох десятків міжконтинентальних ракет ресурс системи буде фактично вичерпано.
Оцінки кількості таких ракет у Північній Кореї розходяться. Американська розвідка називає цифру приблизно 10, незалежні аналітики — 20–24, а окремі оцінки сягають 48 пускових установок. Навіть найскромніший сценарій уже ставить під сумнів стійкість оборони.
Для розуміння — ось як виглядає ядерний клуб країн, що не є учасницями Договору про нерозповсюдження ядерної зброї:
- Ізраїль — близько 90 боєголовок;
- Пакистан — близько 170 боєголовок;
- Індія — близько 180 боєголовок;
- Північна Корея — близько 50 боєголовок (з темпами зростання 20 на рік).
- А ось провідні ядерні держави:
- Росія — 4 309 боєголовок (найбільший арсенал у світі, спадщина холодної війни);
- США — 3 700 боєголовок (офіційно перейшли від політики «поступового скорочення» до «прискореної модернізації та нарощування»);
- Китай — 600 боєголовок;
- Франція — 290 боєголовок;
- Велика Британія — 225 боєголовок.
Велика Британія та Франція офіційно призупинили виробництво розщеплювального матеріалу. Загальний оціночний запас ядерної зброї у світі становить близько 9 614 боєголовок.
Додаткову загрозу створює технологічний стрибок. Пхеньян активно переходить на твердопаливні ракети, які можна запускати швидше і які складніше виявити. Нові моделі здатні нести оманливі цілі та боєголовки, що розпадаються — це безпосередньо розраховано на прорив систем ПРО.
Паралельно КНДР розвиває арсенал ракет середньої та малої дальності, здатних вражати союзників США в Азії та військові бази, зокрема стратегічно важливий Гуам.
Окремим фактором є війна в Україні. Передані Росії північнокорейські ракети вже застосовувалися в реальних бойових умовах. Це надало Пхеньяну унікальні дані про роботу західних систем ППО та ПРО, які тепер використовуються для вдосконалення власних технологій.
Політичний курс Кім Чен Ина лише посилюється. Ядерна зброя остаточно закріпилася як головний інструмент виживання режиму. Більше того, співпраця з Росією після 2024 року надає додаткові ресурси для фінансування програми.
Показовим кроком стала демонстрація ядерної інфраструктури. Вперше Пхеньян частково відкрив доступ до об’єктів зі збагачення урану, дозволивши експертам оцінити масштаби виробництва. Це виглядало як прямий сигнал США про реальні можливості країни.
При цьому у програми залишаються слабкі місця. Ракети не проходили випробувань із реальними боєголовками, а отже, їхня надійність під час повернення в атмосферу до кінця не підтверджена. Точні розміри арсеналу також залишаються предметом суперечок.
США вже працюють над новою системою протиракетної оборони Golden Dome, але її вартість може перевищити 1 трильйон доларів, а терміни реалізації залишаються невизначеними.
Експерти сходяться на одному: повернутися до переговорів на умовах 2019 року вже неможливо. За цей час Північна Корея перетворилася на набагато сильнішого й небезпечнішого гравця.
На цьому тлі зростання військової потужності КНДР та сумніви щодо надійності американського «ядерного парасольки» спонукають інші країни переосмислити власну безпеку. Мова вже йде не лише про стримування, а про можливий новий виток ядерної гонки.