Північноатлантичний альянс ініціює екстрену перебудову європейської оборонної промисловості з огляду на нагальну необхідність прискорення темпів мілітаризації. Генеральний секретар НАТО Марк Рютте має намір чинити особистий тиск на керівників ключових військових концернів континенту, щоб домогтися від них негайного розширення виробничих ліній та різкого збільшення інвестицій.
За інформацією ділового видання Financial Times, спеціальна закрита зустріч у Брюсселі покликана усунути бюрократичні затримки напередодні проведення масштабного саміту НАТО, який заплановано на липень в Анкарі. Європейським виробникам уже надіслано офіційні запити з вимогою надати детальні звіти про фінансові плани та реальні можливості щодо випуску дефіцитних видів озброєння, серед яких головними пріоритетами визначено системи протиповітряної оборони та ракети великої дальності. У переговорах задіяні найбільші гравці світового збройового ринку, включаючи такі транснаціональні гіганти, як Rheinmetall, Airbus, Saab і Leonardo.
Такий формат прямої взаємодії між вищим політичним керівництвом оборонного блоку та комерційним сектором промисловості є абсолютно нетиповим для внутрішньої практики НАТО. У кулуарах організації визнають, що скликання керівників оборонних корпорацій до штаб-квартири свідчить про надзвичайну ситуацію та брак часу. Однією з ключових причин такого поспіху є необхідність оперативного виконання жорстких вимог президента США Дональда Трампа, який наполягає на кардинальному збільшенні оборонних бюджетів країн Європи.
Це має дозволити європейським державам самостійно забезпечувати свої військові потреби та зменшити критичну залежність від американських військових складів. Процес ґрунтується на рішеннях попереднього саміту альянсу в Гаазі, де союзники документально зафіксували намір поступово довести рівень національних оборонних витрат до рекордних 5% від валового внутрішнього продукту, а майбутні угоди в Туреччині мають юридично закріпити зобов’язання держав перед конкретними заводами.
Тривалий час між урядами європейських країн та представниками військово-промислового комплексу зберігалися серйозні розбіжності щодо причин повільного розгортання нових потужностей.
Державні структури регулярно звинувачували бізнес у пасивності та небажанні ризикувати капіталом, тоді як оборонні заводи пояснювали затримки відсутністю надійних довгострокових контрактів та гарантій збуту готової продукції. Нинішнє втручання керівництва НАТО покликане подолати цю кризу довіри та синхронізувати дії політиків і промисловців.
Оперативним пріоритетом Альянсу залишається максимально швидке виробництво боєприпасів, зенітних ракет та комплексів ППО. Паралельно з цим Рютте ставить перед виробниками завдання провести повну ревізію та зміцнення ланцюгів постачання сировини, що передбачає жорстке та безкомпромісне викорінення залежності від будь-яких комплектуючих китайського виробництва.