Війна, яку Володимир Путін розпочинав як швидку операцію із захоплення України, давно перетворилася на історичний провал. Сьогодні вона триває вже довше, ніж Перша світова війна, а її кінця не видно навіть на горизонті.
Як пише The Times, головне питання тепер звучить інакше: що закінчиться раніше — сама війна чи епоха Путіна.
У лютому 2022 року в Кремлі були впевнені: Київ впаде за три дні. Але замість цього Росія отримала багаторічну виснажливу війну, яка поглинає людей, гроші та залишки стратегічних ресурсів.
За даними незалежних журналістів та західних розвідок, втрати російської армії вже можуть становити від 225 до 500 тисяч осіб. І це лише ті, кого вдалося підрахувати. Москва, як і раніше, приховує реальні цифри.
При цьому Путін продовжує вдавати, ніби все йде за планом. Він відмовляється від компромісів, а пропозиції щодо переговорів ігнорує. Джерела, наближені до Кремля, кажуть: він, як і раніше, впевнений, що зможе дотиснути Україну.
Але реальність стає дедалі суворішою. Україна не тільки утримує фронт, а й дедалі глибше завдає ударів по російському тилу. Українські ракети та дрони вже систематично вражають військові бази, склади та ключову інфраструктуру далеко за лінією фронту. А власне виробництво озброєння дозволяє Києву дедалі менше залежати від Заходу.
Тим часом у Росії наростає втома. Зовні Москва живе так, ніби війни немає, але настрої змінюються. Люди виснажуються, економіка тримається на військових вливаннях, а санкції повільно, але впевнено виснажують ресурси.
При цьому аналітики не бачать швидкого краху режиму. Система поки що тримається, силовики контролюють ситуацію, а економіка пристосувалася до ударів.
Але для Кремля існує й інша небезпека: ультранаціоналісти. Для них Путін уже недостатньо жорсткий. Вони вимагають більшого — нової ескалації, нових ударів і нової крові.
І в цьому полягає головний парадокс: війна, яку Путін розпочав задля зміцнення своєї влади, поступово стає головним випробуванням для його власного режиму. І чим довше вона триває, тим дорожче це обходиться йому особисто.