Франція, Німеччина та Велика Британія намагаються забезпечити собі місце за майбутнім столом переговорів щодо України. У Європі побоюються, що Вашингтон може домовитися з Москвою в обхід європейських союзників.
Як пише The New York Times, Париж і Берлін уже відіграють провідну роль у формуванні спільної позиції. Лондон діє обережніше, побоюючись ускладнити відносини з Дональдом Трампом.
«Врегулювання ситуації в Україні та відносини з Росією надто важливі для Європи, щоб їх можна було на невизначений термін доручити адміністрації Трампа, яка виглядає дедалі більш непередбачуваною. Європейці хочуть бути впевнені в тому, що Вашингтон і Москва не укладуть жодних угод в обхід них», — пише NYT.
При цьому в Європі не очікують, що Путін найближчим часом справді буде готовий до серйозних переговорів. Навпаки, західні чиновники та експерти очікують подальшої ескалації: нових ударів по Україні та, можливо, чергового призову до російської армії після вересневих парламентських виборів.
Окремі побоювання пов’язані з тим, що Кремль може спробувати перевірити НАТО на міцність, посиливши тиск за межами України.
Ключовим питанням залишається Донбас. Путін вимагає повного контролю над регіоном, однак, за оцінками чиновників та аналітиків, якщо російська армія не зможе цього досягти навіть до осені 2027 року, ймовірність реальних переговорів зросте.
Саме тому Париж, Берлін і Лондон не хочуть чекати, поки рішення почнуть ухвалювати без них. Ці три країни вважають, що мають стати головними європейськими учасниками переговорів на підтримку України.
Втім, і всередині самої Європи єдності теж немає. Країни, що розташовані найближче до Росії та України, зокрема країни Балтії та Угорщина, не впевнені, що Німеччина та Франція зможуть повною мірою відстоювати їхні інтереси.
Як заявив канцлер ФРН Фрідріх Мерц, три країни діють «на пряме прохання України». Європа явно готується до того моменту, коли війна все ж перейде у переговорну фазу, і не хоче виявити, що її долю вже вирішили у Вашингтоні та Москві.
Як повідомляв From-UA.org, США припинили тиск на Україну й викликали глибоке розчарування у Кремлі.